"У мого сина – перехідний вік. Розгублена через його агресію, замкненість, зловживанням алкоголем. Кожне моє зауваження та сльози сприймає з великою злістю. Я зовсім втрачаю розуміння із дитиною. Син повертається додому серед ночі. Хвилююся, щоби він не наробив дурниць, не почав вживати наркотики і за компанію не вчинив чогось незаконного. Як зберегти з дитиною теплі стосунки і допомогти їй пережити перехідний вік?" Ростислава В., м. Чернівці.

– Насамперед матері варто заспокоїтися і не вимагати в дитини змінити поведінку. Дайте дитині відчути, що ви любите її такою, якою вона є. Перехідний вік – це насамперед страх підлітка сприйняти самого себе, – радить практикуючий психолог Альона ГОЛОВІНА. – Розуміючи цей страх, легше знайти з підлітком спільну мову. Під час перехідного віку підлітки прагнуть незалежності. І роблять вони це різними способами. "Буду лежати хворий, але тепло не одягнуся", "Буду голодний, але у школу бутерброд не візьму" – такі ситуації дуже поширені у цьому віці. Довести свою самостійність по-дорослому підліток ще не може, звідси сварки й образи. І батьки, і вчителі зазвичай бачать тільки агресію, байдужість. А найчастіше за всім цим ховається невпевненість у собі та страх. Страх бути іншим, чутливим, вразливим, страх зрозуміти себе. Це страх залишатися людяним і відкритим для людей. Цей страх підлітки приховують за грубістю, нахабством. А намагаються подолати його алкоголем, тютюном, комп’ютерними іграми, музикою.
Допомога: суворість чи відверта розмова?
Спробуйте звернути увагу на позитивне у поведінці дитини. І не бійтеся, що хороші слова та схвалення зіпсують її. Впродовж дня знайдіть кілька приводів звернутися до неї з добрими словами: "Дякую, що прийшов вчасно, як домовлялися", "І як тобі вдається так легко справлятися з комп’ютерними програмами!" Під час перехідного віку підлітки чують більше негативних висловлювань, спостерігають негативні реакції від близьких – роздратування, гнів, звинувачення, докори, сварки.
Якщо дитина вас ображає, спокійно скажіть їй про це. Не треба мовчки переносити образу. І так 90 відсотків інформації дитина прочитає на вашому обличчі, побачить по жестах. Дуже важливо правильно висловити зауваження, не образити дитину і розвинути порозуміння. Треба говорити про ситуацію, але без критики самої дитини!
Покажіть
свою любов
"Ти дуже кмітливий", "як у тебе гарно вийшло, ти талановитий", "я щаслива тебе бачити", "я за тобою сумувала"… На жаль, підлітки рідко чують такі фрази. Коли діти маленькі, ми пестимо їх, але чи даруємо ми ніжність хлопцеві у потертих джинсах та смішній кепці?
Тому треба не вимагати від підлітка належної поведінки! У такій ситуації дуже допомагає почуття гумору, яке дозволяє посміятися над якоюсь ситуацією, перевести на жарт неприємні слова, розрядити атмосферу. Дуже позитивно впливає доброзичлива посмішка!
Зараз підліток такий, який він є. Не треба критики і нотацій. Створіть рівноправне спілкування! Не нав’язуйте свої поради і рекомендації. Зачекайте, коли дитина сама звернеться до вас по допомогу. Найважливіше, про що потрібно пам’ятати під час перехідного віку, – не втягуватися у затяжний конфлікт із дитиною. Контакт і довіру легко втратити!
Забудьте
про невдоволення
Батьки роблять велику помилку, пояснюючи усі проблеми змінами у характері підлітка! Дорослі самі ж і провокують дітей на бурхливі вияви протесту, справжнього бунту.
Декілька прикладів, як не критикувати підлітка.
Замініть звичні критичні фрази більш дружніми.
"Ти навіщо знову ввімкнув музику на повну гучність? Ти робиш це спеціально, я ж просила тебе!" – "Тобі подобається ця музика? Цікава, але мене трішки втомлює гучна музика. Зроби трішечки тихіше, гаразд?"
"Ти на кого схожий із цією зачіскою? Не сором мене!" – "Мені подобається, коли в тебе така зачіска. Ой, я підлітком також любила експерименти…"
"Чому ти знову прийшов пізно? Ти змушуєш мене хвилюватися і не спати ночами!" – "Ти вже вдома? Трішки пізно, напевно, гарно провів час. Я рада цьому. Наступного разу, коли затримаєшся, зателефонуй і насолоджуйся відпочинком. Я буду дуже вдячна!"
Згадайте
себе підлітком
А як ви дивитеся на те, щоби поділитися з дитиною власними спогадами про свій перехідний вік, тривоги і проблеми, які здавалися катастрофічними? Розкажіть про труднощі й конфлікти з батьками, бабусями, які, здавалося, просто неможливо вирішити. Або перегляньте разом старі шкільні фотографії, листи! Це дає можливість дітям краще і ближче зрозуміти іншу людину, батьків зокрема. Коли дорослі відкривають свої почуття і виявляють їх без остраху, діти відчувають, що до них ставляться як до рівних, на їхню думку зважають. І самі тоді відчувають більше близькості й довіри до старших!
Валерія ЧОРНЕЙ