Відкрили музей пожежно-рятувальної справи

Чернівецькі рятувальники відкрили музей пожежно-рятувальної справи. "Може, якийсь школяр подивиться на експонати – і западе йому в душу професія рятувальника. І нам втіха, і людям користь", – говорить з цього приводу заступник начальника ГУ МНС в області з роботи з персоналом Віктор БОЖЕВІЛЬНИЙ.
– Ми на основі карток і архівних даних створили макет першої пожежної помпи-сикавки. Раніше спочатку пожежу гасили відрами, потім заготовляли резервуари і відрами носили звідти воду, – говорить Віктор Божевільний. – З 1816 року почали використовувати так звані сикавки. У бак заливали воду. Певна система створювала вакуум. Два працівники накачували повітря. Пожежним рукавом забирала воду з бочки та подавали на пожежний ствол. За хвилину качали 17-32 літри води. Вода діставала до першого-другого поверхів. У музеї зібрано документи, починаючи з Цісарського указу 1872 року про те, що всі мешканці повинні мати відра та забезпечувати себе водою на випадок пожежі. У залах музею через картини ми намагалися відтворити найбільші пожежі, що траплялися у Чернівцях. Наприклад, одна картина відображає пожежу 1816 року. Під час цієї пожежі згорів цілий квартал нашого міста.
– Я здивувався, коли до моїх рук потрапило посвідчення жителя Новоселицького району, який їздив на навчання до Німеччини 1890 року, – продовжує пан Віктор. – Цей чоловік аж чотири роки вчився на сажотруса. А найцінніші для нас експонати – посвідчення про нагороди нашого видатного рятувальника, який для кожного з нас був не лише колегою, але й другом. Ця людина багато років присвятила пожежній справі, пройшла Вітчизняну війну. Нещодавно Степан Туз пішов із життя. А нам би так хотілося побачити його на відкритті цього музею. Адже він сам був нашою живою історією.
– Коли наші ветерани пожежної служби лише дізналися про відкриття музею, вони почали привозили експонати до музею не лише з України, але й з Росії, – продовжує Віктор Васильович. – Ветерани поділилися з нами фото з сімейних альбомів, речами. У когось вдома, можливо, є якісь цінні речі, які відображають процес розвитку пожежної справи на Буковині. Ми будемо раді прийняти їх до свого музею.
Антоніна БАБЧУК

Коментар
Iван Снігур,
КРАЄЗНАВЕЦЬ, КОЛЕКЦІОНЕР:
Шкода, що люди нечасто шанобливо ставляться до своєї історії. І до нас дійшло не так багато експонатів пожежної справи. До відкриття музею я подарував кілька експонатів зі своєї колекції: фото 1896 року, коли Австрія подарувала Чернівцям першу насосну станцію на візку під назвою сикавка, пристосування для димаря (колись на кожному димарі був такий пристрій, який перешкоджав задуванню вітру в димар), табличку, яку чіпляли на всі будинки, де мешкали пожежники... Зібрав те, що потрапило під руку. Маю ще певні цінні для музею речі, обов’язково подарую їх рятувальникам.
1936 року сам бачив, як віз із бочкою та кіньми їхав нічним містом. Попереду біг юнак із ліхтарем та дзвінком у руках, оголошуючи про пожежу. З боків фіри йшли по троє пожежників. Міцні хлопці. Коли коню ставало важко, вони підштовхували фіру, на спуску притримували. У пожежники раніше відбирали лише здорових хлопців, найнижчі з них мали зріст 180 сантиметрів.
На будинках пожежників чіпляли спеціальні таблички, як за австрійських часів, так і за румунських. Люди знали, що в цих будинках живуть пожежники, тож у разі біди бігли до них.