Чимало чернівецьких рятувальників знайшли свою другу половинку серед співробітниць. Офіцери запевняють, що жінка, яка хоча би трохи працює в МНС, знає всі тяготи служби. Дружини ж рятувальників (серед яких переважно телефоністки і диспетчери), посміхаючись, додають: "Все під нашим контролем, знаємо достеменно про ситуацію в області, тож чоловікам важко буде нас обманути".
Молодята Яна та Андрій Лаврові лише в серпні відгуляли весілля. Келихи за створення нової сім’ї підіймали більше п’яти десятків рятувальників.
– На своєму весіллі ми більше години провели в пожежній частині, – розповідає працівник Чернівецького міського управління МНС Андрій ЛАВРОВ. – У день весілля всі їздять фотографуватися традиційними місцями. Нам пощастило більше. Найважливіше місце для нас – робота. Тут ми познайомилися з дружиною, завдяки роботі й з’ясувалося, що в нас із Яною чимало спільного.
– Без диму весілля теж не обійшлося, – сміючись, продовжує Андрій. – Ми от-от мали стати на весільний рушник, а тут до храму забіг чоловік й почав кричати: "Чий автомобіль "Шкода"? Він димить! Рятуйте!" Ми переглянулися. Ну ось, навіть у день весілля без роботи не обходиться.
З дружиною познайомилися ще три роки тому в Головному управлінні МНС, де Яна працює диспетчером. До того лише чув її голос у слухавці, коли вона спрямовувала мене на пожежі. Бачитися якось не доводилося. Проте одного разу потрібно було занести до диспетчерів якісь документи. Саме того дня ми з Яною вперше побачили одне одного. Нам було про що поговорити. Трохи згодом зустрілися в одному з ресторанчиків міста. З того часу ми вже не втрачали зв’язок.
– Мене на роботі одружували мало не щодня, – посміхається рятувальник. – Місто маленьке, одразу хтось помітив, що ми прогулюємося разом. Тож не давали проходу. Коли ж весілля?! Я освідчився коханій на свій ювілей. Прикрасив своє тридцятиріччя згодою Яни стати моєю дружиною.
– Один із найяскравіших моментів, що запам’ятався під час святкування, – фотосесія в пожежній частині, – каже Андрій. – Зупинитися не могли, фотографувалися, як лише вистачало фантазії. Була мрія поїхати до РАЦСу на пожежній машині. Та, на жаль, службовий автомобіль для сердечних справ не передбачено. Довелося обійтися лише фотокартками.
– Не треба пояснювати дружині, куди і навіщо вночі біжиш, без особливих пояснень зриваєшся з ліжка, – зауважує Андрій. – Не виникає непорозумінь і через те, що в суботу потрібно виходити на роботу. Дружини знають всі труднощі нашої служби. Не дорікають, а підтримують, коли того потребуємо. Лише у міському управлінні МНС мало не щороку святкуємо весілля своїх співробітників. Ось, наприклад, три роки тому наші інспектор і телефоністка одружилися. Зараз очікують поповнення у сім’ї.
– Шкода, але медовий місяць нам довелося відкласти, власне як і народження первістка. Відпустки не збігалися, – додають молодята.
– Та нічого, наступного літа обов’язково надолужимо. Тоді вже й про первістка подумаємо, – каже Андрій. – Головне, що ми щасливі разом.
КОМЕНТАР
Олена ГОЛОВІНА,
ПРАКТИКУЮЧИЙ ПСИХОЛОГ, ПСИХОТЕРАПЕВТ:
Спільні професійні інтереси у подружньої пари є підгрунтям для міцного та тривалого шлюбу. Загалом, шлюб – це безкінечна робота двох закоханих. Лише від них залежить, як довго вони будуть разом. Між людьми, які працюють в одному колективі, часто виникають романтичні почуття. Співробітники чимало часу проводять разом, і в них є час краще пізнати одне одного. Теоретично в молодих колективах повинно було би складатися більше пар. Наскільки справжніми є почуття, вирішувати лише самим закоханим.
У подружніх пар, чиї стосунки зав’язалися на роботі, є свої плюси та мінуси.
Насамперед у них багато спільних інтересів. Подружжя може більше часу проводити разом, професійно допомагати одне одному. Погано те, що подружня пара може переносити свої сімейні чвари на роботу. Я би порадила уважніше ставитися до колективу, в якому вони працюють. Їхні романтичні стосунки, які на роботі можуть виявлятися лише у поглядах, інтонаціях, можуть викликати невдоволення, заздрість або навіть агресію у їхніх співробітників.
Потрібно пам’ятати, що кожен партнер повинен перебувати в рівних партнерських стосунках. Якщо на роботі одному з членів подружжя доводиться бути підлеглим іншого, краще одразу домовитися про розмежування роботи та особистого життя. Дозволити собою керувати виключно на роботі.
