Люди почали спиватися швидше, до того ж, дозами, які донедавна вважали смертельними. За спостереженнями чернівецьких лікарів-наркологів, ряди залежних від алкоголю поповнює дедалі більше жінок та безробітних.
– Якщо ще в радянські часи вважалося, що смертельна доза алкоголю становить 600-800 грамів, максимум – до літра, то зараз є особи, які при такій кількості випитого алкоголю ще щось розуміють та розмовляють, – розповідає заступник головного лікаря з медичної частини Обласного наркодиспансеру Василь ТЕМОФІЙЧУК. – Люди почали вживати спиртне дуже великими дозами. І не лише чоловіки, а й жінки. Вік алкозалежних коливається від 22 до понад 70 років. За моїми спостереженнями, ще вісім-десять років тому більше людей спивалося у місті. Тепер тенденції змінилися – першість у пияцтві зараз займає село. Найбільше наших пацієнтів із Вижницького та Путильського районів.
– Власне, і лікувати хворих стало важче, – продовжує Василь Матвійович. – За часів Союзу лікування від цієї недуги було примусовим. І хоча пацієнти перебували в умовах, наближених до зони, та все-таки результати лікування були кращими. Зараз тривалість лікування становить усього 10 днів. Проте і цей мінімум далеко не всі витримують. Працювати з психологом та психотерапевтом хворі навідріз відмовляються.
Алкозалежними стають менш ніж за рік
Люди спиваються за невеликий проміжок часу – навіть до року. Сприяє цьому низька якість спиртного. Позначається ще й те, що молодь любить вживати різні комбінації: пиво з горілкою, горілка з "Екстазі" й пивом...
Лікарі пригадують, що одна з пацієнток з діагнозом "розлад психіки поведінки внаслідок вживання алкоголю" (раніше хвороба називалася просто алкоголізмом) потрапила до диспансеру через зловживання валокордином. Жінка купувала собі по 4-5 флаконів щодня, внаслідок чого спилася.
– Якось один дуже інтелігентний пацієнт мені сказав: "Чому ви вважаєте, що у мене залежність від алкоголю? Я ж усе життя пив лише найдорожчі коньяки. Ви таких, мабуть, ніколи й не куштували", – пригадує головний лікар. – Чимало людей зараз спиваються пивом. Першість, як і раніше, за горілкою, самогонкою та спиртом.
Колись пиякам ввижалися чорти та змії, а тепер – водяні коні
Примусово до наркодиспансеру приймають лише у стані психозу та судом (у просторіччі цей стан називають білою гарячкою). Такий стан загрожує здоров’ю людини та безпеці оточуючих. І цих важкохворих привозять дедалі більше.
Навіть лікарів дивує те, що видіння пацієнтів радикально змінилися. Раніше існували класичні форми психозу. Пацієнтам ввижалися змії, жаби, чорти, які їх ловили та карали на пияцтво. Лікарі пояснюють такі галюцинації тим, що раніше охочі до випивки боялися покарання: догани на роботі, перенесення відпустки на зимовий період, зняття з черги на квартиру, громадського осуду. Тепер ніхто нічого не боїться. "Якось до нас привезли людину, якій ввижалися водяні коні, що неслися по дорозі. Без будь-якого зв’язку з особою, – каже В. Темофійчук. – Біла гарячка колись спостерігалася на фоні невживання алкоголю після запою. Зараз, навпаки, під час пияцтва. Колись були професійні галюцинації у пацієнтів. Чергуєш у відділенні, чуєш, що кричить цеглу подавати, значить пацієнт був будівельником, коней жене – конюх. Зараз таких особливостей немає. Може, ще й тому, що раніше зазвичай спивалися майстри на "могоричах" – ковалі, столярі, бляхарі, автослюсарі... Зараз багато молоді нічого і зробити не вміють. Доступність алкоголю теж робить свою справу".
Того, хто "зав’язав", не спокушайте чаркою
– Є такі пацієнти, яким можна лише поспівчувати, – каже лікар. – Лікувався у нас чоловік, у якого на власних очах помирав син. Після цього чоловік почав сильно пиячити. Дружина його розуміла, тому й не дорікала. Співчуваємо пацієнтам, які пережили щось страшне. Наприклад, бійцям-афганцям. Звісно, виправдання і причини свого пияцтва вигадують усі пацієнти, але зазвичай вони надумані.
Позбувшись залежності один раз, важливо не піддатися спокусі знову. Але більшість пацієнтів наркодиспансеру повертаються до згубної звички. "Треба ж розуміти, що у таких людей сили волі немає", – застерігає В. Темофійчук.
ДОПОМОГА
Універсальних ліків не винайдено – рятує робота і церква
Способом порятунку від алкозалежності є насамперед усвідомлення своєї хвороби та бажання з нею боротися. Коли людина розуміє свою біду, тоді і медики зможуть їй допомогти, і релігійні вірування.
– Перші два етапи лікування обійдуться у 300-350 гривень. На третьому етапі призначають дорогі іноземні антиалголольні препарати. Вони викликають відразу до алкоголю, неприємні відчуття, блювоту. Проте ліків, які діяли б виключно на потяг хворого, ще не винайшли, – каже В. Темофійчук.
За його словами, пацієнтів, які самі просяться на лікування, приблизно третина. Більшість не усвідомлює свою проблему.
Лікар радить використовувати кожен шанс на видужання – комусь допомагає така методика психотерапії, як кодування. Інші рятуються, вступаючи у віру, сектантську чи православну.
– У церкві людина знаходить однодумців, які шкідливі звички сприймають за гріх, – каже пресвітер помісної громади "Адвентистів сьомого дня" Микола ГУНЬКО. – Медики розглядають фізичний та душевний стани, ми ще виділяємо духовний стан. Люди, які довго випивали, мають деградований мозок, їм важче адаптуватися у суспільстві. Вони потребують підтримки. Ми щосереди відвідуємо наркодиспансер і часто бачимося з тими самими людьми. Багато хто підходить та просить нашої допомоги.
Антоніна БАБЧУК
КІЛЬКІСТЬ ХВОРИХ, ЯКІ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ОБЛАСНОГО
НАРКОДИСПАНСЕРУ:
2004 – 1602;
2005 – 1844;
2006 – 2246;
2007 – 2459;
2008 – 2686;
за перше півріччя 2009 –1299.
