В органному залі Чернівців сьомого серпня відбулася весільна церемонія в народному стилі.
Вишукані народні костюми Заставнівського та Кіцманського районів, клятви вірності, виголошені над зернами, вишитий рушник… Церемонія відбулася у дусі національних традицій і була сповнена особливою піднесеністю. Все було так щиро, що багато гостей плакали від розчулення. Особливо трепетним був момент, коли молодята Катерина та Максим Романчишини поєднали свої руки на зернах, адже всі великі клятви в Україні колись давали над хлібом.
Одягнені в народний одяг були всі – і батьки наречених, і свідки, і навіть маленькі дівчатка красувалися у вишитому вбранні. Особливою була і музика на весільній церемонії. В органному залі лунала така ж обрядова музика, як і на українських весіллях ХІХ століття.
– З Катериною ми познайомилися у колі спільних друзів, – каже наречений Максим РОМАНЧИШИН. – Я відразу зрозумів – це моя доля. Мені довелося завойовувати серце дівчини, але все-таки добився свого. Ми почали зустрічатися, а з часом Катерина погодилася стати моєю дружиною… У нас були різні ідеї, як провести весільну церемонію. Однак вирішили, що народні традиції – це вічні традиції, які зроблять справжнім і неповторним кожне весілля.
Одяг молодята та гості взяли на прокат у чернівецького митця Миколи Шкрібляка. Це одяг Заставнівського та Кіцманського районів, звідки родом батьки наречених. Однак наречена зізналася, що весільну сукню все-таки одягне – наступного дня, на свято у ресторані. А на вінчанні буде у народному вбранні та вишуканому вінку.
– За період, що ми проводимо весільні церемонії в органному залі, це перша церемонія у народному стилі, – розповідає директор Палацу урочистих подій Галина СОЛОГУБ. – Ми щасливі цьому, адже це не лише вишукана весільна церемонія, але й відновлення народних традицій. Помітила, що під час церемонії плакало чимало людей – атмосфера її була щирою і дуже піднесеною.
Спеціально для такого весілля написали особливий сценарій. Ми зробили акценти на народних елементах. Так, наголосили на тому, що вишитий рушник – це сімейна реліквія, яку треба зберігати у скрині. На річницю весілля рушник виймають зі скрині і розстеляють. Також рушник можна передати у спадок дітям. Використали й обряд запалення свічки – символ сімейного вогнища. Серед трепетних моментів – поєднання рук на зернах. Відомо, що всі важливі клятви в Україні давалися на хлібі. Торбинку із зернами молодята зберігатимуть у себе. А на родинне дерево пов’язали стрічки з іменами молодят. Також подарували молодому подружжю оберіг – перший білий дзвіночок. Його дзвін відганяє усі негаразди і робить союз молодять міцним.
У вересні у нас заплановано ще одне весілля у народному стилі. Нам дуже приємно, що молодь повертається до найкращих народних весільних традицій.
Валерія ЧОРНЕЙ
