Зовнішню реставрацію приміщення Чернівецького художнього музею, унікальної пам’ятки архітектури, здійснили у 2002-2004 роках. Але ситуація у самих виставкових залах – критична. Кімнати, у яких працюють постійні експозиції, давно не ремонтували.
Кореспондент "МБ" пройшлася музеєм і побачила всі проблеми на власні очі. За словами співробітників, зараз художній музей стає дедалі популярнішим. Тут постійно демонструють змінні виставки не лише наших, але й закордонних митців. Для таких виставок відведено три зали та вестибюль. Один із залів частково відреставрували до 600-ліття Чернівців. На це виділили 450 тисяч гривень. Тоді ж відремонтували вестибюль, але лише наполовину. Інші два зали для змінних виставок привели до ладу 2006 року. Однак серце музею - це постійні експозиції. Для них відведено 11 залів, і всі вони потребують ремонту. Стіни тут сірі, стелі – почорніли. При вході до одного із залів розстелили лінолеум, бо підлога у жахливому стані. Негайної реставрації потребують і вітражі. Один із вітражів прогнувся.
Якщо його зачепити, він може посипатися відвідувачам на голову. Наступна проблема – зі зберіганням експонатів. У музеї потрібно підтримувати постійну температуру +18 °С (плюс-мінус два градуси). Однак тут багато років не ремонтували опалювальну систему. Непрацюючі батареї просто відключають від мережі. Влітку теж проблеми – немає кондиціонерів. Працівники залишають на ніч ємкості із водою, щоби вона випаровувалася і зволожувала повітря. Ще гірше – у міжсезоння, коли різко змінюється температура.
У музеї є й проблеми з грибком. Працівники кажуть, що він тут почав з’являтися 2003 року. Грибок руйнує стіни біля сходів, що ведуть на третій поверх. Якщо поглянути вгору, можна побачити унікальне овальне полотно Миколи Івасюка. Поки що грибок не зачепив цей витвір мистецтва, але загроза цього існує.
Валерія ЧОРНЕЙ

КОМЕНТАР
Інна КІЦУЛ, директор художнього музею:
– У 2001-2002 роках група австрійських реставраторів у різних місцях приміщення музею намагалася знімати шари фарби і робити реставрацію. З цих спроб зрозуміло, що протягом століття тут ремонт робили, можливо, лише двічі. Ми отримали приміщення 1991 року. Досі тут робили лише косметичний ремонт, а за музейної пам’яті жодних робіт взагалі не було. Потрібно замінити систему опалення та енергопостачання. Без цього немає сенсу розпочинати інші роботи. Всі знають, що споруда, в якій тепер розташовано музей, була спроектована архітектором Губертом Гесснером, талановитим учнем Отто Вагнера, для Дирекції ощадних кас. Зовнішнє оформлення та інтер’єр будівлі, виконані під час її спорудження, не зазнали істотних змін з плином часу. Приємно, що люди більше уваги звертають на експонати, а не на почорнілі стіни та стелю. Проте ми все одно повинні берегти унікальні стіни. Музей – пам’ятка архітектури. Тут потрібно здійснювати переважно реставраційні, а не ремонтні роботи. А це потребує дуже великих коштів. Розуміємо, зараз криза й у державі скрутно з коштами. Було би приємно, якби відгукнулися спонсори. А це значною мірою залежить від того, коли і чи взагалі буде прийнято закон про меценатство.