«Вже звикли зустрічати свята у транспорті»

Першого серпня Державному підприємству спеціального зв’язку виповнилося 70 років. Його співробітники відважні, чесні та відповідальні. Адже їм довірено супроводжувати найважливіші документи – відповіді учасників зовнішнього незалежного оцінювання, бюлетені під час виборів, а також цінні речі громадян. Працівники підприємства спецзв’язку завжди ходять озброєними. А ще вони, їдучи в автомобілі з кореспонденцією, завжди дивляться у дзеркало, чи немає позаду "хвоста".
Ми спілкуємося з директором Чернівецького обласного вузла спеціального зв’язку В’ячеславом КАЛІНІЧЕНКОМ.
– За розповідями старших колег, у перші роки створення нашої служби цінної кореспонденції було дуже багато, – каже директор. – У дворі будинку нашої установи була конюшня. Кореспонденцію клали у вози, зверху притрушували сіном і так доставляли. Так відбувалося у воєнні та післявоєнні часи. Було досить небезпечно перевозити кореспонденцію, особливо до Путильського району. Фельд’єгері (ті, що везли кореспонденцію) не знали, повернуться чи ні. Постійно їздили озброєними.
За часів Союзу працівники спецзв’язку привозили документи військових частин, партійних органів, закритих підприємств і установ тощо. Наприклад, доставляли вертольотом до державних сховищ золото із золотодобувних родовищ Росії.
З 1991 року закритої кореспонденції поменшало. Тоді ми, щоби вижити, почали надавати послуги не лише юридичним особам, а й звичайним громадянам. Доставляємо цінні посилки по місту, Україні, а також служба "EMS Україна" відвозить їх до 180 країн. Термін доставки – від трьох до семи діб. Якщо це посилки звичайних громадян, ми обов’язково повинні знати, що у них – а раптом там заборонені речі? Найчастіше за кордон пересилають весільні сукні, ліки, картини, ікони (які не становлять історичної цінності), сувеніри.
– Пройшов усі етапи від рядового фельд’єгеря до директора, – продовжує пан В’ячеслав. – Закінчив Львівський електротехнікум зв’язку, Чернівецький державний університет. Дуже хотів працювати у підприємстві спеціального зв’язку – це було почесно і відповідально. Туди приймали не кожного, влаштуватися на роботу можна було лише за серйозною рекомендацією. Кожну кандидатуру ретельно вивчали, перевіряли. Це така робота, коли кожному своєму колезі повинен довіряти, як самому собі. Якщо хтось із нас обмовиться, куди і з чим їде, це може мати дуже погані наслідки. Навіть коли ми у потязі перевозимо посилки і хтось із нас хоче спати, то інший не заплющує очі. Також я відразу попереджаю своїх працівників: "Якщо ви дивитеся на цінні речі, які перевозите, із заздрістю, краще відразу звільняйтеся, щоби не було спокуси. До того, що везете, повинні ставитися так, як до простої кореспонденції і не більше".
– На жаль, нашому колективу рідко вдається зібратися разом, – каже В’ячеслав Дмитрович. – Бо ми постійно у поїздках. Один приїхав, інший поїхав. Вже звично стало зустрічати у транспорті свята – Новий рік, день народження. Але святкування переносимо на вільні дні, адже під час виконання службових обов’язків вживати алкогольні напої суворо заборонено. Між іншим, із колегами живемо дуже дружно. Ще нікого ніколи тут не доводилося звільняти, робота усім подобається. Загалом на нашому підприємстві 69 працівників. Усіх їх вітаю із 70-річчям із дня заснування підприємства спеціального зв’язку! (Г. Марків)

ДОВІДКА
Постановою РНК СРСР від 17 червня 1939 року Наркомату зв’язку СРСР було доручено створити Службу спеціального зв’язку для перевезення та доставки таємної та цілком таємної кореспонденції, а також дорогоцінних металів.
З НКВД в наркомат зв’язку перевели близько 12 тисяч фельд’єгерів, експедиторів та керівних працівників, обладнання, майно, спорядження, зброю та боєприпаси.
Першого серпня 1939 року тисячі працівників спецзв’язку приступили до виконання завдань.
У липні 1940 року створено відділ спеціального зв’язку при Чернівецькому обласному вузлі поштового зв’язку.
З першого серпня 1996 року створено Державне підприємство спеціального зв’язку, в яке входять 24 обласні та кримський республіканський вузли спецзв’язку.