«Біля квітів почуваюся здоровою»

Ніна РИБАК із Хотинщини вже понад 20 років вирощує в теплицях на своєму городі понад 50 сортів троянд, а після Помаранчевої революції вона першою на Буковині почала розводити троянди помаранчевого кольору, які тоді були наймоднішими.
Бізнес розпочала
з жоржин та гладіолусів
Якщо пройтися квітковим ринком на проспекті Незалежності, то серед великої кількості різноманітних квітів одразу привертають увагу майстерно викладені кошики з різнокольорових бутонів троянд. Ніна Рибак саме робила весільний букет із білосніжних бутонів, прикрашала його зеленню та намистинками.
– За годину повинен прийти замовник, тому розмовлятиму з вами та дороблятиму букет, – виправдовується жінка. – Його треба зробити так, щоби наречена залишилася задоволеною і в неї не зіпсувався настрій. Робота займає понад дві години. Найчастіше весільні букети замовляють із білих бутонів. Хоча бувають і замовлення з персикових та рожевих. Рідше – з червоних. Зараз, коли весільний сезон у розпалі, в суботу та неділю маю по 10-15 замовлень. Ледве встигаю зробити всі букети.
Квітами Ніна захоплювалася ще зі школи. Чи не єдина в селі передплачувала журнали, що виходили тоді, замовляла насіння з різних міст. Спочатку вирощувала квіти для себе, а потім вирішила заробляти на них. Свій бізнес розпочала з жоржин та гладіолусів.
– А коли ці квіти вийшли з моди, почала займатися трояндами, – розповідає пані Ніна. – Мені допомагають чоловік Михайло, будівельник за професією, та донька Світлана. Щоправда, у неї зараз маленька дитина, то часу не вистачає. Зараз уже маємо близько 50 сортів троянд. Після Помаранчевої революції першими на Буковині почали розводити троянди помаранчевого кольору, які тоді були дуже модними, і їх умить розкуповували. Ці квіти й зараз купують. Зараз дуже модний сорт, який продавці називають між собою "бризки шампанського". Це троянди темно-вишневого кольору в світлу смужку. Мають попит і квіти персикового та білого кольору.
"Один чоловік щовечора купував оберемки троянд"
– Дуже люблю займатися квітами, – щиро запевняє Ніна Пилипівна. – Хоча часто недосипаю, адже спати лягаю опівночі, а то й пізніше, вставати ж доводиться приблизно о третій ранку. Квіти вимагають постійного догляду. Їх треба підливати та підживлювати, чистити та лікувати, вчасно зривати, щоби бутони ще не розпустилися. Одне підливання пропустив – і вся праця пропала.
"Один чоловік щовечора купував у нас оберемки різнокольорових троянд – по 70-75 штук. Для кого – не казав, – розповідає пані Ніна. – У нас замовляли великі кошики з 61 та 65 троянд".
Ніна Пилипівна зізнається, що влітку, коли займається квітами, забуває про всі свої болячки. "Біля троянд почуваюся цілком здоровою, хоча треба наробитися, – каже квітникарка. – Лише зайду до теплиці, гляну на цю красу – і одразу ж стає легше. Зате взимку хворію, аж до наступного трояндового сезону. Старша донька, яка живе в Америці, кличе до себе відпочити. А я жартую, щоби підшукала для мене місце садівника, бо не зможу довго без квітів".
Надія БУДНА