Весільні букетики допомогли вивчити дітей

"У фінансово скрутні для сім’ї часи сусідка навчила мене крутити весільні букетики. Тепер це більше, ніж підробіток: додаткова справа переросла в основне джерело прибутків, ще й допомагає моїй творчій самореалізації", – каже мешканка села Великий Кучурів, приватний підприємець Ганна РАДУЛ.
У селі Великий Кучурів чимало людей живе завдяки цій нехитрій справі – виготовленню весільних квіточок. Навіть діти та
пенсіонери не сидять без роботи, а заробляють гроші, склеюючи та скручуючи штучні букетики.
– Не одну безсонну ніч провела за скручуванням квіточок, – розповідає Ганна Григорівна. – Невиспана бігла зранку проводити уроки географії у сільській школі. А що було робити? Зарплати з основної роботи не вистачало, а хотілося й добре поїсти, й одягнутися. Доводилося менше часу приділяти дітям. Але ці букетики пізніше і вивчитися їм допомогли, і дозволили практично ні в чому собі не відмовляти. З часом додатковий заробіток переріс у бізнес. Тепер даю змогу підзаробити людям на виготовленні деталей для букетиків. За допомогою моїх помічників готуємо партії квіточок постійним замовникам із Москви, Одеси, Луганська, Краматорська, Румунії, Сербії, Болгарії та Хорватії.
Перші пелюстки вибивали
з простирадла
та наволочок
Фантазує над букетиками жінка вже близько 20 років. І так її ця справа захопила, що кожної вільної хвилинки біжить у цех складати квіточки. Звісно, починати було важко.
– Пригадую, вперше мені запропонувала взятися за цю справу сусідка, – каже Ганна. – Почали з найлегших дрібних квіток. Не одразу вдавалося, по кілька разів перекручували. Сам процес досить тривалий та копіткий: підкрохмалити тканину, висушити її, вибити спеціальні форми, витиснути, наклеїти листочки, квіточки. Після цього бралися до скручування букетиків. А як годинами сиділи біля гарячої електричної плити і штампували форми! Самі форми теж просто так не купиш, виручали односельчани, які працювали на легмаші та машзаводі. Виконували будь-яку нашу забаганку. Та й досі допомагають слідкувати за останніми тенденціями моди, виручать, коли треба. Важко, але головне – руку набити й фантазію підключити. Сусідка за радянських часів ці квіточки по 8-10 копійок продавала то біля ринку на вулиці Зеленій, то на Червоноармійській. Краще продаж пішов із відкриттям Калинівського ринку, сюди за нашими квіточками почали з усього світу з’їжджатися.
Спочатку заняття великих грошей не приносило. Та зараз можу похизуватися – до пенсії ще дві-три середньомісячні зарплати маю. Замовники мене цінують за оригінальність та творчий підхід до виготовлення букетів. Щотижня працюю над виготовленням нової моделі. Замовники навіть просять не розкладати на прилавку новий товар, – посміхається Ганна Григорівна. – Бо лишень якась оригінальна ідея прийде в голову, принесеш на Калинівський ринок свій новий букетик, а через кілька днів чи не на кожному столі побачиш точнісінько такий самий. Конкуренція, що зробиш... Повинен постійно перебувати в пошуку. Тоді і клієнти, і постійні замовники будуть. А ще важливо не відставати від моди. Молодята ж зараз ще й які вибагливі.
Завдяки китайцям майстриня більше не стоїть біля плити
На певний час жінка закинула виготовлення букетів. Каже, що на початку 1990-х важко було вести бізнес. Витягла закинуті форми для квітів, коли діти пішли вчитися. Оплачувати одразу два вузи їй із чоловіком було важко. Зарплати ж на той час видавали бозна-чим, тільки не грошима. Коли знову взялася за роботу, весільні квіточки з трикотажної тканини були не в моді.
– Букетики набули гламуру, – жартома додала майстриня. – Їх виготовляли вже з парчі, атласу, тафти, з різноманітними стрічками, бісером... Сусідка знову прийшла на допомогу, ввела у курс справи. Придбали кілька метрів новомодної тканини – і робота закипіла. Віночки, "джульєтки", весільні капелюшки, "підковки" для наречених... Близько сотні дрібних квіточок по-різному моделювала, щоби догодити смакам наречених. За ніч доводилося по 50 віночків скручувати, заготівельні роботи вже виконували помічники.
Вдалося і постійним місцем на Калинівському ринку обзавестися, і патент отримати. Тепер переважно працюю на замовників. Лише щоб підготувати одну партію, треба накрутити 2,5 тисячі маленьких весільних букетиків, ще кількасот букетів із латексних квітів. До речі, зараз саме букети з латексних квітів мають найбільший попит та відповідають останнім запитам моди. Для виготовлення заготовок до цих квітів вже не треба стояти біля гарячої плити – їх готовими привозять із Китаю та Туреччини. Лише трохи докласти фантазії, скрутити в оригінальний букетик – і готові до продажу. На них можна більше заробити, а докладати зусиль доводиться менше, витратившись лише на заготівельні матеріали. І букетики виходять чудові. Моя дочка теж зайнялася цією справою, зараз виготовляє чудові букети для наречених.
– Тепер мені не страшно залишитися без пенсії, – каже жінка.– З моїми квіточками можу не хвилюватися: і до внуків з гарними подарунками можу прийти, і зібрати всю родину за святковим столом, не рахуючи кожну копійку.

ТРАДИЦІЇ
Зараз, за словами Ганни, попит на весільні букети зменшився. Це колись кожному гостеві чіпляли квітку. Традиція, коли наречена купувала штучні букетики для всіх гостей та віночки для дружок, навіть по селах відмирає. Тому майстри вигадують нові весільні атрибути, складені зі штучних квіточок. Наприклад, вже кілька років у продажу є букети для нареченої. Їх наречені спеціально купують на обряд кидання букету незаміжнім дівчатам. Він і простоїть довше, і не зів’яне. Ці букети виготовляють з різних квіточок – і латексних, і атласних, загортають фатином. Штучними квітами зараз почали прикрашати келихи для молодят, вінчальні свічки.
Антоніна БАБЧУК