Квартира чернівчанки Наталії БОЧАРОВОЇ дивує великою кількістю антикварних речей. Коли заходиш сюди, складається враження, що потрапив до музею.
– Коли прийшла у цю квартиру, – розповідає Наталія Юріївна, – тут було багато старовинних речей. Під час євроремонту мені захотілося зберегти австрійський вигляд оселі. Старі меблі, люстри, які залишилися від попередніх власників, були у занедбаному стані. Їх довелося реставрувати. Деякі речі придбала на "блошиних" ринках, в антикварних магазинах, а дещо – навіть знайшла на смітниках. Траплялося, що мій чоловік прокидався о третій ночі, а я ходжу по цих "руїнах", щось вимірюю. І хоча ремонт тривав три роки, кінцевий вигляд квартири склався в моїй уяві, наче мозаїка.
"Оберіг і годинник створено за моєю технологією"
Звертаємо увагу на оберіг та годинник, виконані у біло-блакитному кольорі.
– Оберіг та годинник створено за моєю технологією, – каже Наталія Бочарова. – Маю свій рецепт виготовлення спеціальної суміші з тіста. Із цього матеріалу виліплюю певний візерунок, випікаю, а потім розфарбовую. Обереги створюю вже давно, навіть проводила персональну виставку. Дарую їх своїм друзям на дні народження, кожному – індивідуальний, зі своїми символами.
Старовинну чавунну напувалку, прикріплену зараз до стіни, пані Наталія придбала в антикварному магазині. На ній було багато шарів фарби різних часів. Коли господиня принесла напувалку додому і обпалила її на вогні, знайшла австрійський напис, що встановлено її було на певній вулиці.
Вражає величезний бар, вбудований у стіну кухні. Тут, крім різноманітних напоїв, можна побачити шматок справжньої цегляної стіни, колекцію старовинних цеглин (австрійських, румунських тощо). Стіна над газовою плитою викладена справжнім кахлем.
У каміні можна смажити шашлики
Окрасою коридору є великий білий камін незвичайної форми.
– У квартирі були старовинні пічки, – пояснює господиня. – Ми їх розібрали і зберегли кахель. Однак хотілося комфортного опалення із регульованою температурою. За оголошенням знайшли кахель з будинку австрійського вельможі, підібрали за кольором ще одну просту пічку, а з третього каміна знайшли дверцята. Таким чином вийшла комбінація трьох. Камін – чудовий, з прекрасною тягою. Коли до нас приходять друзі або на свята ми його запалюємо і можемо навіть смажити шашлики.
Привертає увагу величезне дзеркало на увесь зріст. Досвідчений різьбяр вирізав для нього дерев’яну рамку з логотипом "Н" (імені господині). Цей самий майстер створив високі статуї з дерева, які розташовано у нішах над дзеркалом; вирізані вони у вигляді молодої дівчини і зрілої жінки та символізують весну і літо.
– Ось це дзеркало знайшла у гаражі друзів, – показує Наталія Юріївна антикварну річ на стіні. – Вирішила його не реконструювати, лише трохи підзолотила раму, адже хотілося його зберегти у такому старовинному вигляді. Таких дзеркал залишилося дуже мало. Зверніть увагу: воно нерівне, горбате. Нині таку технологію теж використовують, але коштує ця робота дуже дорого.
Плафони – у вигляді давніх розписаних віконець
Плафони на стелі зроблені у вигляді давніх розписаних віконець зі старовинними ручками. Ці вітражі створював художник, а ідея належить пані Наталії.
У спальні привертає увагу ще один камін, який обробляла, декорувала, фарбувала, розписувала господиня власноруч. Чоловік їй теж допомагав: викладав блок, штукатурив. Конструювали камін із залишків старовинних матеріалів.
Неподалік – старовинна скриня. Наталія Юріївна пригадує, що купила її на розпродажі.
– У скрині зберігаю вишиванки і горбатки. Одягаємо їх, коли всією сім’єю у неділю або на свята йдемо до церкви, – зауважує пані Наталя.
"На смітнику знайшла багато елементів декору"
– Легко будувати, планувати інтер’єр свого житла, коли маєш купу грошей, – каже господиня. – А я купувала багато речей за оголошеннями, зокрема старовинні шафи у занедбаному стані. Потім їх реставрувала, підфарбовувала. Просто на смітнику знайшла багато елементів декору, крісло-гойдалку, чавунну підставку для каміна.
У кімнаті кабінетного типу мешкає син господині. Крім старовинних меблів та крісла-гойдалки, помічаємо колекцію старовинних запальничок, яка висить на стіні.
– Коли помер мій свекор, – пригадує майстриня, – на горищі ми знайшли багато запальничок, серед яких – трофейні, у вигляді патронів. Свекор брав участь у Другій Світовій війні і все життя збирав запальнички. Ми створили виставку-панно як пам’ять про рідну людину.
– Творити красу – неважко. Мені вистачає енергії і на написання віршів, прози, а надихає мене саме життя, – усміхається Наталія Бочарова. – Дуже вдячна своїй сім’ї за допомогу, а найбільше – чоловікові, який витримував усі мої примхи і ніколи не заважав втілювати в реальність мою мрію.
Леся ТОКАРЮК
