Коли ви кохаєте, а вас – ні

Не завжди люди, яких ми кохаємо, відповідають нам взаємністю. Дехто може перебороти свої страждання. Проте існують випадки, коли через нерозділене кохання навіть намагаються накласти на себе руки. Як це трапилося з 22-річною чернівчанкою Жанною. Але, на щастя, її історія закінчилася щасливо.
– Із Сергієм ми познайомилися на нічній дискотеці в одному з міських клубів, – розповіла Жанна. – Я тоді закінчила школу, отримала срібну медаль, почувалася дуже щасливою. Сергій був старшим за мене. Він мені одразу сподобався – високий, стрункий, тому я першою підійшла до нього і запросила на танець. Ми танцювали вдвох усю ніч, а потім він провів мене додому. Ми періодично зустрічалися, але щоразу телефонувала йому я, майже вимолювала побачення. Не могла без Сергія прожити й дня. Через це "провалила" вступні іспити до університету, і мама дуже плакала.
– Якось Сергій попросив мене не переслідувати його, мовляв, у нього є дівчина, з якою він давно зустрічається, – зітхає Жанна. – Коли почала говорити йому про своє кохання, він відповів, що нічим не може зарадити, бо не кохає мене. Я ще довго телефонувала Сергієві, плакала. Не могла контролювати свої вчинки. Одного дня придбала в аптеці кілька упаковок заспокійливих таблеток, прийшла додому і випила їх. Коли вже почала засинати, прийшла мама. Вона зрозуміла, що зі мною щось не гаразд, і викликала швидку. Лікарі мене відкачали. Ця історія багато чого навчила мене. Я зрозуміла, що не можна силою змусити когось відповісти на почуття.
Рік тому подруга запросила мене до себе на день народження. Там я зустріла Максима. Завдяки йому знову почала жити і кохати. Через місяць ми одружуємося. І тепер я дуже щаслива.

Коментар
Ігор ОГДАНСЬКИЙ,
психолог Центру практичної психології і соціальної роботи:
– Кохання народжується, незалежно від нашої волі. Контролювати це почуття важко, а іноді неможливо. Добре, якщо кохання взаємне. А якщо на ваші почуття не відповідають, починаються страждання. Немає універсальних рецептів для всіх, хто страждає через закоханість. Людина намагається втекти від душевного болю. У неї виникає відчуття безпорадності та безнадійності. Дехто намагається навіть накласти на себе руки. Інколи пишуть передсмертні записки, у яких звинувачують у всьому
об’єкт своєї закоханості.
Тому перш за все треба подумати про себе, усвідомити, що нічиєї вини в тому, що трапилося, немає. Бажано знайти людину зі свого оточення, якій можна довіритися і про все розповісти. Це можуть бути батьки, друг чи подруга. Можна звернутися за порадою до психолога. Якщо ви людина віруюча – підіть до священика. Заведіть щоденник, у якому детально опишіть свої почуття. Якщо вам хочеться поплакати – поплачте, навіть хлопцям не соромно це робити. Зрештою, можна просто піти до лісу і покричати, вилити свій біль. Головне – не боятися своїх страждань і не уникати їх. Треба бути готовим до нових зустрічей. Проте доки не загояться душевні рани, не варто розпочинати стосунки з іншими людьми. Почуття, навіть нерозділені, приносять певний життєвий досвід. Вони роблять людину сильнішою і мудрішою.
Надія БУДНА