«Кожен наш виїзд – бойове хрещення»

Майор Володимир Островський очолює групу піротехнічних робіт управління МНС в області. Свою роботу, незважаючи на її небезпечність, любить і навіть не уявляє, що міг би займатися чимось спокійнішим.
"До боєприпасів треба ставитися
з повагою"
Ми зустрілися з Володимиром Островським рано-вранці у кабінеті на території аварійно-рятувального загону. Через півгодини він мав із піротехніками їхати на Заставнівщину для обстеження місцевості, де колись відбувалися бої. "Згідно з постановою уряду, ми повинні оглянути всі місця колишніх боїв, – пояснив Володимир. – На жаль, не маємо карти, тоді було би легше. Найбільше боєприпасів знаходимо на території Новоселицького та Заставнівського районів, Чернівців. Здебільшого – часів Першої світової війни, Другої – менше. Виявили навіть найдавнішу ручну гранату 1862 року, всередині якої був порох".
Володимир завжди мріяв стати піротехніком. Тому вступив до військового училища в Кам’янці-Подільському, де готували саперів. Першу мінометну міну він знайшов під час будівництва траси Москва – Сімферополь, де брав участь у спорудженні мосту. 1998 року перевівся до Міністерства з надзвичайних ситуацій. "Скільки за цей час знешкодив боєприпасів – не лічив, бо у піротехніків навіть є така прикмета, що робити цього не слід, – зізнається Володимир. – Але рахунок йде на тисячі. Якщо рахувати ще Новобогданівку, вийде велика цифра. Був там впродовж трьох місяців 2007 року. Дуже багато металу було під ногами – розірвані гільзи, осколки мін. Чоботи змінювали майже щомісяця, бо підошви були такі порізані, що неможливо було в них ходити".
– Кожен наш виїзд – це бойове хрещення, – запевняє Володимир. – Тому що кожен боєприпас – непередбачуваний. Звикнути до цього не можна, страх завжди залишається. Треба поважати боєприпас, бути з ним на "Ви", не ставитися до нього зневажливо.
Виколупували снаряд зі стіни будинку
– Часто траплялося, що нас викликали на один-два боєприпаси, а ми знаходили їх ще дуже багато, – пригадує піротехнік. –2000 року нас викликали у село Строїнці Новоселицького району, де знайшли чотири снаряди. Коли ми почали перевіряти територію, виявили ще 160. Багато боєприпасів знаходили у Пруті. 2000 року – понад 500 гранат, реактивних та артилерійських снарядів. Поскладали їх на острівці посередині річки. А коли почала сильно прибувати вода, взялися переносити на берег. Тоді ми ще не мали предметів захисту, тому довелося роздягатися та лізти у воду. Течія була швидкою, тому боялися впасти. Майже на тому самому місці через два роки виявили ще 39 боєприпасів. Вони були дуже важкі – один віднесеш, а інший вже не можеш. Біля Вижниці в горах ми знайшли більше ста протипіхотних мін та авіабомб. Це було на території національного парку, тому підривати їх не можна було. Довелося нести кожен боєприпас у руках, складати у спеціально обладнану машину в ящики з піском та везти до Чорнівки. Ми виймали гранату навіть із дерева – вона просто вросла в нього. Та найцікавіший випадок трапився на вулиці Хотинській у Чернівцях 2005 року, коли під час ремонту будинку в стіні виявили замурований артилерійський снаряд, який там застряг. Евакуювали мешканців ближніх будинків. Майже годину виколупували снаряд зі стіни. А 2001 року, після теракту в Америці, на території села Рідківці діти намагалися підірвати снаряд. Ми тоді забрали його просто з вогню.
У піротехніків є чимало прикмет. Перед виїздом на завдання ніхто ніколи ні з ким не свариться, бо треба бути спокійним і не нервувати. Коли повертаються та заїжджають на територію частини, обов’язково вмикають сирену – знак, що все нормально. До боєприпаса підходять удвох із товаришем, бо так можна підстрахувати один одного. Хоча якщо боєприпас дуже складний, вилучає його хтось один, щоби не наражати іншого на небезпеку.
– Зараз стало набагато легше, бо вже маємо сучасне обладнання, яке дуже допомагає під час роботи, – розповідає Володимир Островський. – Раніше працювали з міношукачами, які були на озброєнні в Афганістані. Глибина пошуку в них лише 10-15 сантиметрів. Зараз маємо американські прилади, які фіксують все на глибині 3,5 метра. А остання новинка – німецький прилад, глибина пошуку якого – до шести метрів. Він комп’ютеризований і надійний. Отримали й сучасне авто для перевезення боєприпасів.
Надія БУДНА