Навчаючись у Севастопольському національному технічному університеті, Олександр Півнєв вже встиг дізнатись, що таке море, шторми та піратство. Моряк, який має родичів у Чернівцях і періодично приїжджає до нашого міста, розповів нам про небезпечні пригоди в Африці та силу волі, яку вимагає від людей морська стихія.
"На мирних суднах – без зброї"
– Піратство – це дуже небезпечно. Люди, які цим займаються, вкрай жорстокі та жадібні, – розповідає Олександр Півнєв. – Їх цікавлять лише гроші. А у нас на мирних суднах зброї немає, а отже, й повноцінно захиститися не можемо. Тому заради порятунку моряки вдаються до різних хитрощів у боротьбі з піратами. Якщо на судні є колючий дріт, ним обмотують борти, щоби не дати піратам вибратися на палубу. Також у нагоді стають пожежні насоси та рукави. З їхньою допомогою можна збивати піратів із бортів водним струменем. Але все-таки краще уникати зустрічі з піратськими кораблями.
Олександр Півнєв знайомий із морем із трирічного віку. Перші подорожі здійснив із дідусем-моряком. А ось у перше самостійне доросле плавання вийшов понад рік тому. Закінчив третій курс і зрозумів, що настав час заробляти гроші. І тоді пішов севастопольськими крюінговими компаніями (структури, що працевлаштовують моряків) пропонувати свої послуги. Підписав контракт на шість місяців з однією європейською фірмою і полетів до Англії, де на нього чекав корабель. Це було багатоцільове однотрюмне судно 90 метрів завдовжки. Посада в Олександра на ньому була найнижча – дек кадет (палубний кадет) – працюєш, як усі, а отримуєш "мізер".
– Життя моряка, – це не лише романтика, – запевняє Олександр. – Коли вперше побачив свій пароплав, нам дали завдання вивантажити з нього щебінь. Згодом відбувалася довга й нудна замивка трюму. Найважче у перші два тижні, доки не усвідомиш, що на кораблі ти сам за себе.
Перший шторм Олександру довелося спостерігати вночі. Хвилі практично "перестрибували" корабель. Під час нальоту однієї з хвиль хлопця збило з ніг і вимило за борт. Проте Олександра врятував старший матрос, який в останню мить вхопив його "за шкірку" і витягнув на палубу.
– Перші серйозні проблеми почалися, коли нам запропонували везти вантаж, який згодом повезла сумнозвісна "Фаїна". Наш корабель – рефрижератор, а в суднах такого типу зручно перевозити техніку та боєприпаси. Проте, дізнавшись, що потрібно буде везти зброю повз береги Сомалі, керівництво корабля підробило документи з технічними характеристиками пароплава, щоби занизити його вантажопідйомність. Лише через це нам не дали той вантаж.
"Африканці будь-що лізуть на борт"
За словами Олександра, дуже важко не пропустити на корабель "зайців", коли стоїте в Африці. Адже кожен намагається будь-що потрапити на судно, щоб опинитися в Європі.
– За міжнародними конвенціями, якщо африканець потрапив на корабель, ми не маємо права його звідти викинути, не маємо права його бити, примушувати працювати, – пояснює Олександр. – Ми повинні забезпечити йому каюту та триразове харчування. Незважаючи на те, що на кораблі існує багаторівневий захист і потрапити на нього не так вже й просто, морякам все ж доводиться цілодобово чергувати, щоби не допустити проникнення "зайців". Охочих потрапити до Європи – дуже багато.
Інколи вистачає на них лише "гаркнути" – і вони тікають. Проте бувають і більш нахабні та підступні. Одного з наших матросів підстрелили на чергуванні. Він відмовився пропускати на корабель трьох африканців. На це вони відкрили вогонь з автомата, через що наш колега отримав три кульові поранення.
Також "зайці" часто вдаються й до хитрощів. Проте моряки на них рідко "клюють". Як розповідає Олександр, трапляється, що приходять люди, які починають запевняти, що вони санітари і їм необхідно потрапити на корабель. Зазвичай достатньо дати їм риби чи ще якоїсь їжі – і вони йдуть. Наступного дня ці самі люди приходить і представляються працівниками митниці, вимагають "хабара". Якщо ситуація з "зайцями" стає критичною, моряки наймають спеціальну охорону. Її пропонують місцеві африканські контори за певну плату. Вони виділяють кількох так званих "агентів", які, маючи зброю, охороняють корабель.
– Загалом Африка – це страшно. Бідність та відсутність елементарної культури просто вражає. Дехто продає в рабство власних дітей. На власні очі бачив, як на ринку батько продавав маленьку доньку за 400 доларів, – розповідає Олександр.
Професія моряка дуже складна психологічно. Адже доводиться більшість часу проводити далеко від дому. А коли, повертаючись із плавання, нарешті опиняєтесь вдома, вам не дає спокою залежність від моря, яку має більшість моряків. Так і виходить життя між двох вогнів. Також у моряків часто не складається особисте життя, адже не кожна жінка чи дівчина готова чекати свою "половинку" з плавання.
– У мене була дівчина, яка одного разу сказала мені: "Або я, або море. Обирай!". Але при цьому вона хотіла гарного життя, щоби ні в чому собі не відмовляти, – зітхає Олександр. – А щоби заробити на суходолі такі гроші, які заробляю в морі, мені необхідно або "пахати", не бачачи світу білого, або йти в кримінал…
Олександр БУЛІЧ
ДОВІДКА
П’ять великих угруповань піратів загальною кількістю понад п’ять тисяч осіб наразі діють у районі Сомалі, повідомив у прямому ефірі радіо "Эхо Москвы" перший заступник начальника Головного штабу Військово-морського флоту Росії віце-адмірал Олег БУРЦЕВ.
За його словами, пірати почали часто застосовувати зброю, чого раніше не було, оскільки захоплювати кораблі стало складніше.
О. Бурцев зазначив, що в Сомалі вже практично впродовж 20 років немає влади, а 70% населення живе за межею бідності.
За 2008 рік було скоєно 111 спроб захоплення кораблів, при цьому вдалося захопити 42 судна.
