«Я стала мамою для його сина, а він татом – для моєї доньки»

Часто в сім’ях є діти від першого шлюбу дружини або чоловіка. Тому подружні стосунки багато в чому залежатимуть від того, чи вдасться вітчимові стати справжнім батьком для нерідної дитини, а мачусі – люблячою мамою.
– Сергій був чоловіком моєї найкращої подруги, – розповіла 33-річна Олександра. – На жаль, вона померла під час пологів. Він залишився один із новонародженим сином. У мене була донька від першого шлюбу, якій тоді було лише два роки. З її батьком ми розлучилися невдовзі після народження Христинки. Майже щодня я ходила до Сергія, щоби допомогти йому – вчила його правильно одягати малюка, купати, готувати суміші, лікувати. Сергій часто забирав Христинку з дитсадка, якщо я не встигала. Незабаром вона почала називати його татом, бо рідний батько зовсім не давав про себе знати. А перше слово, яке вимовив Ромчик, було "мама". Він теж став для мене дуже дорогим. Коли хлопчикові виповнився рочок, Сергій запропонував мені одружитися. Я довго вагалася, все-таки його перша дружина була моєю найкращою подругою. Але потім подумала, що більше за мене її сина не буде любити жодна жінка, і погодилася. Ми разом із Сергієм уже сім років і дуже щасливі. У нас двійко гарних дітей – донька й син, які дружать між собою і ніколи не сваряться. Ромчикові ми вже давно розповіли, що в нього була ще одна мама, яка померла. Її портрет висить у його кімнаті. Всією сім’єю ходимо на її могилу".
– Біологічний батько мого сина відмовився від нього ще до його народження, – поділилася своєю життєвою історією 35-річна Юлія. – Ми познайомилися з ним під час відрядження. Коли Андрій дізнався, що я вагітна, почав вимагати зробити аборт. Але я категорично відмовилася, тоді він розірвав зі мною стосунки. Було важко народжувати дитину без батька. На мене дивилися скоса знайомі, сусіди, навіть родичі. Однак я зуміла пройти через усі неприємності. Коли Юрчикові виповнилося чотири роки, я зустріла чудову людину й вийшла заміж. Син одразу ж почав називати Віктора татом. Не можу сказати, що спочатку все було гладко. У Віктора від першого шлюбу не було дітей, тому він не завжди розумів хлопчика, міг накричати на нього, навіть ударити. Але я терпляче пояснювала йому, як слід поводитися, намагалася зблизити їх. Вони обоє люблять математику, разом займаються карате. Зблизив їх і наш спільний син, яким Юра постійно опікується, навіть водить до садка. Чоловік не робить жодної різниці між хлопчиками.
– А я не зміг налагодити контакти з двома синами дружини від першого шлюбу, тому ми з нею розлучилися, – поскаржився 42-річний Василь. – Може, тому, що хлопці були вже досить великими – 15 і 12 років. Мене вони зовсім не слухали і робили все навпаки. Дружина завжди ставала на їхній бік. Постійні конфлікти і сварки ледь не довели мене до інфаркту. Зрештою, я не витримав і подав на розлучення.
КОМЕНТАР

Оксана РОГОЗИНСЬКА, сімейний психолог:
– Повторні шлюби не рятують дітей від стресу, з яким вони стикаються внаслідок розлучення батьків. До того ж, у новій сім’ї буде достатньо своїх проблем і труднощів: звикання, психологічний бар’єр, ревнощі, вічний конфлікт батьків і дітей.
Діти можуть ставати "саботажниками" створення нової родини. Травмовані розлученням рідних батьків, вони можуть виступати проти нового тата чи мами, налаштовувати їх одне проти одного. Тому на початку нового сімейного життя від дорослих потрібні додаткова чуйність, терпимість, уміння слухати і чути, говорити і домовлятися.
Існує кілька етапів, через які проходять члени сім’ї, перш ніж звикнуть одне до одного і зможуть співіснувати в рамках нової родини:
стадія мрій та планів, коли все здається чудовим;
стадія псевдоасиміляції, коли дорослі члени сім’ї намагаються чинити так, як їм мріялося, але мрії не завжди витримують зіткнення з реальністю;
стадія мобілізації – початок діалогу (часто деструктивного), коли члени родини починають говорити про те, що їх не влаштовує;
стадія дій, коли батьки починають визначати домашні обов’язки, разом приймають рішення, як задовольнити потреби всіх членів родини;
стадія розв’язання, повного налагодження стосунків: встановлено правила, яких дотримуються всі члени сім’ї.
Сім’я єднається тоді, коли її члени мають щось спільне: інтереси, захоплення, сімейні традиції. Важливо підтримувати "старі" цінності та одночасно створювати нові.
Надія БУДНА