545 ритуальних знаків – хрестів і пам’ятників – встановлено в області на дорогах державного та місцевого значення. До першого червня їх потрібно перенести за межі смуг автодоріг. Цим почали займатися облавтодор і Служба автомобільних доріг в області. Наш кореспондент був свідком того, як дорожники викопували ритуальні знаки та переносили їх ближче до лісосмуг.
Перший хрест, на якому висів вінок зі штучних квітів, викопали обабіч дороги неподалік Тарашан, що на Глибоччині.
– Ми виконуємо спільне рішення Укравтодору і департаменту ДАІ МВС, – каже директор облавтодору Віктор КРЕЦУ. – До першого червня повинні перенести всі ритуальні знаки за межі дорожніх смуг. Причин чимало. Насамперед, щоби залучити іноземних інвесторів до будівництва та ремонту наших доріг. А одна із вимог Євросоюзу – демонтаж ритуальних знаків. Адже такого не побачиш у жодній країні. А в нас це чомусь стало своєрідною модою. Хрести та пам’ятники заважають дорожникам прибирати: розчищати дороги від снігу, косити траву і кущі тощо. Крім того, вони відволікають учасників дорожнього руху і можуть спричинити аварії. Протягом двох останніх місяців ми просили забрати ритуальні знаки. Але майже ніхто не відгукнувся. Тому нам доводиться самим переносити хрести і пам’ятники. Справа ця дуже делікатна, тому намагаємося з повагою ставитися до родичів загиблих. Відшукуємо власників ритуальних знаків, попереджаємо їх.
– Ми зверталися за порадою до священиків різних конфесій. Вони кажуть, що в небіжчика повинен бути лише один хрест чи пам’ятник на його могилі. А на дорогах ставити їх не бажано. Краще піти до церкви, поставити свічку, помолитися, – пояснив начальник Служби автомобільних доріг в області Іван МУНТЯН. – Ми готові допомогти власникам перенести ритуальні знаки подалі від дороги – виділити їм робітників і техніку.
Ще один заржавілий хрест із труби виявили біля дороги в селі Стерче. Дорожники кажуть, що його встановив чоловік, який мешкає неподалік. Покликали власника хреста, щоби попередити його про перенесення. Той прийшов і сказав, що забере хрест додому, а потім сам закопає його подалі – біля лісосмуги. "Я встановив цей хрест на тому місці, де 20 років тому машина збила на смерть мого трирічного сина Мар’яна, – тяжко зітхає Іван ДУЧАК. – Так уже повелося на Буковині, що на тому місці, де трагічно гинуть люди, ставлять пам’ятники і хрести. Я не маю нічого проти перенесення хреста. Розумію, що треба розширювати дорогу. Але потім закопаю його знову. Щоби зовсім забрати – не погоджуся. Навіщо порушувати традицію?" Віктор Крецу просить вибачення в чоловіка за те, що доводиться викопувати хрест, дякує за розуміння.
– На жаль, не всі буковинці так спокійно ставляться до перенесення ритуальних знаків, – скаржиться працівник облавтодору Микола Григорович. – Власниця пам’ятника, встановленого на околиці Стерче, погрожувала, що прокляне нас. Є багато дорогих пам’ятників, які ми не зможемо самі перенести. А якщо раптом господарі вимагатимуть матеріальної компенсації? Треба, щоби люди самі погодилися на перенесення.
Надія БУДНА
