Кубу варто побачити, доки живий Фідель Кастро

Острів Свободи у Карибському морі з тропічними пляжами і пальмами, країна рому і сигар. Місце пострадянської ностальгії з картковою системою отоварювання, піонерами і старими радянськими авто. Такою побачила цю країну чернівчанка Надія УГРИНЧУК. На її думку, цей соціалістичний куток варто побачити, доки живий Фідель Кастро, бо після зміни режиму Куба може стати місцем тропічного відпочинку, подібним до всіх інших.
Літні кубинці знають російську, молоді – англійську
Авіапереліт – найвитратніша стаття подорожі на Кубу, до того ж, важка – Надія до острова добиралася 18 годин із пересадкою в Парижі. Проте мандрувати Кубою можна з різним достатком. Наприклад, відмовитися від готелю і винаймати кімнату (20 доларів за добу). Щоправда, взяти в оренду авто недешево – 60 доларів за добу, але можна кататися скрізь. Якщо обмежитися велосипедом, то у місцевих ця послуга коштуватиме долар за добу.
– Літні кубинці ще знають російську мову, багато хто вчився в Союзі, – каже Надія. – Вони можуть запропонувати послуги гіда. Натомість багато молодих володіють англійською.
Надію ознайомлював із країною гід. Але дівчина вважає, що вдруге цікавіше було би мандрувати самотужки, адже екскурсовод показує маршрут для туристів, а це не завжди справжня Куба.
Найрозвинутіший район пляжного відпочинку для туристів – Варадеро. Тут готелі п’ять зірок, програма "все включено", пальми, білий пісок, неймовірної краси океан. Надія тут не затрималася, оскільки їхала до Куби, щоби подивитися, як живуть кубинці, а не іноземці в шикарних готелях. Тур охоплював відомі і невідомі для нас місця: Гавана, Сантьяго-Де-Куба, Камагуей, Санкті-Спірітус, Санта-Клара тощо.
Через урагани в багатьох вікнах немає скла
– Куба – країна контрастів. Наприклад, перехоплює дух від шикарної будівлі Капітолію, а вже через дорогу – обшарпані старі будинки, що ледве тримаються, – пригадує Надія. – Як і до будь-якої столиці, до Гавани з’їжджається дуже багато людей. Житло дороге, тому трапляється, що квартири ділять на два поверхи. Наприклад, для дітей, які одружилися, відділяють помешкання горизонтально чи вертикально.
Вразило Надію те, що в багатьох будинках у вікнах немає скла, особливо в районах біля океану. Скло не вставляють задля економії та безпеки – через часті урагани воно б’ється. Тому кубинці використовують дерев’яні ставні, які вдень відчиняють, а вночі зачиняють.
– Коли ввечері їдеш кварталом, в якому немає закладів відпочинку, то настільки темно, що стає моторошно, – каже Надія.
Хоча в столиці нічне життя дуже активне, в кожному кафе свій музичний ансамбль. Вечорами кубинці виходять на вулицю і веселяться та танцюють, забуваючи про все.
– Всюди танцюють сальсу, – продовжує розповідь Надія. – Навіть якщо не вмієш танцювати, танець настільки запальний, що ноги самі починають рухатися. Мабуть, ми просто не вміємо виявляти емоції, як кубинці. Карлос, наш гід, показав кілька рухів сальси і пояснив, що не потрібно думати про те, що на тебе хтось дивиться, якщо музика є в серці, вона повинна знаходити вихід у танці.
За скручування сигар – зарплата 20 доларів на місяць
Інформацію про життя пересічних кубинців у країні особливо не розповсюджують, хоча живуть вони важко і дуже бідно. У країні є дві валюти – національне песо і конвертоване (під час подорожі Надії курс долара і конвертованого песо був приблизно один до одного). Для туристів на Кубі – ціни європейські, а місцеві живуть за талонною системою. Найнеобхідніше – одяг, продукти, іграшки і дещо інше вони отримують за картками в місцевих магазинах, за цінами зовсім іншими, ніж пропонують туристам. Надія була на екскурсії на фабриці, де вручну скручують сигари. Кожен працівник відповідає за певну операцію, якщо виконує план, на місяць отримує приблизно 20 доларів. При цьому, наприклад, за обід у ресторані готелю туристу доведеться заплатити 10-15 доларів. Якщо кубинець живе більш-менш заможно, це переважно за рахунок доходів із туристів.
На Кубі мобільного зв’язку не було до 2008 року. Зараз є один державний оператор, стартовий пакет якого коштує 120 доларів, причому вхідні і вихідні дзвінки платні.
Але медицина та освіта в країні – на високому рівні. Всі школярі ходять у галстуках на кшталт піонерських, тільки різних кольорів. У маленьких містах часто школа – це не одне приміщення, класи розкидані по окремих будинках. Безпека також на високому рівні. Надія переконує, що тут можна спокійно гуляти вночі і не переживати за свій гаманець.
Дозволити собі автомобіль можуть небагато кубинців, а всі щасливці, без винятку, підробляють таксистами. На вулицях можна побачити багато раритетних автівок, найбільше – старих радянських легковиків. Транспорт місцеві продавати вільно не можуть. Якщо таке бажання виникне, першочергове право на покупку має держава, яка зробить це за смішну ціну. Тому продають автівки приблизно за таким механізмом, як у нас довіреність. Покупець платить гроші, але угода ніде не афішується.
Громадський транспорт – окрема екзотика, його можна чекати годинами, а коли автобус приїжджає, народу туди набивається щільніше, ніж оселедців у банку.
– Попри важке життя, кубинці дуже горді і надзвичайно привітні, завжди відгукнуться і допоможуть. У Варадеро перші дні просто м’язи на обличчі боліли від того, що постійно посміхалися всім у відповідь. Вони нікуди не поспішають, дуже розмірені і щасливі. Можливо, вірять у те, що все буде добре.
КРАЇНА
Столиця Куби Гавана – музей просто неба. З 900 споруд, цікавих для історії, тільки 101 побудована в XX столітті. ЮНЕСКО взяла під свій контроль охорону і реставрацію старого міста. Звідусіль кубинцям нагадують про революцію кінця 1950-их років пам’ятники, плакати, зображення Че Гевари.
ВІЗА
Кубинську візу в паспорт не вклеюють, це окремий корінець. Якби в документах з’явилася позначка про кубинський вояж, в США вже би ніхто не пустив.
КУХНЯ
Кубинці вживають багато картоплі, бананів, топінамбура, а з бобових можуть приготувати суп, гарнір і ексклюзивну страву. В основі всіх коктейлів – ром. Смакова спеціалізація Куби – ром, сигари та лобстери. Останні оголосили національним надбанням, пересічні кубинці не мають права їх ловити. Якщо у місцевого вдома в холодильнику знайдуть лобстера, конфіскують холодильник, якщо в авто – то і його також. Офіційно делікатес туристи можуть скуштувати в ресторанах.
СУВЕНІРИ
Найчастіше з Куби туристи привозять ром (пляшка фабричного 0,75 літра коштує приблизно сім доларів), кубинські сигари і сувеніри з символікою Че Гевари. Місцеві пропонують багато виробів із дерева, прикраси з чорних коралів та панцира черепахи.
Марина КАРАСЬОВА