Від кинутої сніжки жінка у маршрутці ледь не осліпла

21-річна Ольга Григоренко, яка поверталася з чоловіком додому після роботи ввечері 24 грудня маршруткою № 9А, ледве не осліпла. На зупинці біля училища №8, що на вулиці Руській, переповнений автобус “обстріляла” сніжками юрба хлопчаків. Усе це бачила на власні очі кореспондент “МБ”.
Спершу снігові “кулі” полетіли в лобове скло, та не пробили його, зате бокове протаранили наскрізь. Уламки розбитої шибки потрапили в очі пасажирці, яка сиділа біля вікна. Обличчя жінки одразу ж залило кров’ю. Скочивши від страху на ноги, вона втратила свідомість і упала на підлогу. З допомогою нашатирного спирту, який виявився в аптечці водія, Ольгу вдалося привести до тями. Одна з пасажирок помила їй обличчя від крові. Жінка кричала від болю, скаржилася, що дуже печуть очі. Чоловік Ольги, який їхав із нею, вимагав відвезти дружину до лікарні. Водій Ілля Шородок попросив пасажирів назвати свої прізвища, щоби вони могли підтвердити нещасний випадок. Та вмить салон спорожнів – ніхто не хотів бути свідком, нікого не цікавила доля постраждалої. Залишилося лише дві жінки, які разом із нами поїхали до лікарні швидкої допомоги. Проте черговий лікар сказав, що в них немає окуліста, і порадив звернутися до обласної лікарні. Він також пообіцяв зателефонувати до міліції, взявши дані водія.
Автобусом, в якому повністю осипалася шибка бокового вікна, їдемо на вулицю Буковинську. Ілля Шородок розповідає, що таке з ним уже траплялося: якось діти, граючись сніжками, теж вибили вікно його автобуса, але тоді ніхто не постраждав. “Діти зараз зовсім не виховані, – обурюється Віталій, заспокоюючи дружину, яка постійно плаче. – Якби сніжка влучила у водія, навіть не уявляю, що могло би бути з пасажирами, адже автобус був переповнений. Якщо в дружини щось серйозне з очима, то не знаю, де візьмемо гроші на операцію. Головне, щоби вона не осліпла”.
У прийомному відділенні Ольгу направляють в очне відділення, куди нас веде санітарка. Чергова медсестра Людмила НОВАКОВСЬКА заспокоює: “Не хвилюйтеся, чим зможемо – допоможемо”. Постраждалу в маніпуляційній оглядає лікар-окуліст Леся Івасюк, яка розповідає різні випадки. “Біда взимку з петардами, – каже лікар. – Ми завжди зі страхом чекаємо зимових канікул, бо тоді до нашого відділення потрапляє багато школярів. Інколи очі не можемо зібрати докупи, деякі діти сліпнуть. Скільки говоримо про те, щоби заборонили продавати петарди дітям, продавці навіть не звертають на це увагу. І щороку все повторяється. Напишіть про це, хоча я не вірю, що щось зміниться”.
Оглянувши Ольгу, Леся Володимирівна каже, що все нормально – очі цілі, рогівку не пошкоджено. Скло не потрапило всередину, тому його можна “вимити”. Давши жінці заспокійливе, лікар та медсестра роблять необхідні процедури. Водій маршрутки, який постійно був із нами, відвозить Ольгу з чоловіком додому. Жінка боїться вже сідати біля вікна, радить і мені пересісти подалі. Проїжджаючи повз злощасної зупинки біля училища №8, бачимо ту ж картину: юрба хлопчаків продовжує кидати сніжки у зустрічний транспорт. Віталій спочатку хоче вийти і по-чоловічому розібратися з хуліганами, але, глянувши на стомлену дружину, лише зітхає. “Гадаю, що міліція не буде розбиратися з ними, – запевняє чоловік. – Адже ніби нічого серйозного не трапилося – Ольга не осліпла. Але де гарантія, що завтра від хлопчаків хтось серйозно не постраждає”. (Надія БУДНА)