«Не нажив при владі великих статків»

Тепер, коли Борис Баглей ось уже тиждень перебуває не у статусі держслужбовця, колишній заступник губернатора не носить костюма й краватки, а вдягається у звичайний одяг – джинси та кросівки. Зустрітися поговорити про неофіційний бік колишньої влади погодився також у неофіційній обстановці – в одній з кав’ярень. Отже, чим жила попередня влада та чи збирається бути далі чиновником Борис Баглей, – в інтерв’ю "МБ".

"Не вдалося найважливіше –
те, за що люди стояли на Майдані"
– Що вдалося зробити і що не реалізували за п’ять років на посаді заступника голови ОДА?

– Перші півтора року були найбільш плідними, адже виконував завдання нової команди. Потім відбулася заміна голови адміністрації Миколи Ткача на Володимира Куліша. Настали інші реалії. Не все так пішло, як хотілося. Команда працювала по-новому. Без зайвої скромності скажу, що у секторі, за який я відповідав, залишив відчутний слід, особливо в галузях освіти, охорони здоров’я, культури. Ми закінчили першими в Україні будівництво незавершених об’єктів – шкіл, дитячих садків. Коли ми прийшли п’ять років тому, видатки з держбюджету для капітального будівництва на соціальну сферу були мізерні. Кошти розподілялися на 20-30 об’єктів. Виходило, що на кожен об’єкт припадало 50-100 тисяч гривень. За ці кошти практично нічого не можна було завершити. Коли ми прийшли, вирішили добудовувати за рік один-два об’єкти, але повністю. Це був добрий початок. Коли прийшов Куліш, він продовжив цю тенденцію. Інший напрямок – разом із міністром екології ми змогли створити в області додаткові два національні пар­ки – Хотинський та Черемошський. Що не вдалося? Не вдалося найважливіше – те, за що люди стояли на Майдані 2004 року. Хоча ми довго стримували, але чвари у Києві передалися на Буковину. Потрібен час, щоби проаналізувати, чому так сталося. Наприклад, чому відбувалися часті зміни голів РДА у Сокирянському районі? Чому останніми роками була непродуманою кадрова політика у багатьох сферах?

– На кому лежить відповідальність за неправильні кадрові призначення?

– Тішуся тим, що не я приймав ці рішення. Коли був заступником Куліша, не мав права про це говорити. Але це була його кадрова політика. Нехай він і пояснює, чому 15 кандидатур розглядалися у Сокиряни. З яких причин звільняли голову РДА, який рік встиг попрацювати? Чому без пояснень був звільнений голова Сторожинецької РДА? Є ряд "чому". Це наслідки політики, яку здійснювали у Києві.

– Колишній голова ОДА дослухався до ваших зауважень?

– Були такі випадки, коли я вносив кадрові пропозиції і знав точно, що Куліш цих людей не призначить. Коли декілька разів так трапилося, зробив висновок і діяв навпаки. Коли хотів, щоби людина не була призначена, я пропонував її кандидатуру. І голова точно її не призначав. Уся область знала про мої стосунки з головою і першим заступником. Але я мовчав, допоки був у виконавчій владі. Зараз мовчати не буду. Найближчим часом відбудеться партійна конференція (обласної організації "Наша Україна" – ред.). Володимир Іванович (Куліш – ред.) позбувся посади, відмовився від керівництва організацією. Написав заяву, і другого квітня ми із задоволенням її розглянули. Керівництво у партії було заочним. Володимир Іванович які посади здобував, ті й віддавав своєму другові Віктору Ігоровичу. Хоча про Куліша як про керівника й людину у мене залишилися позитивні враження.

– Чи відомо вам, де зараз перебуває Куліш?

– Куліш не прийшов на президію обласної організації партії, яка відбулася другого квітня. Заяву про складання обов’язків передав своїм другом. Він її зачитав, ми прийняли. Розмова була дуже формальною. Але найближчим часом буде на підвищених тонах. Гадаю, на останньому засіданні, де був присутній Володимир Іванович, керівники районних організацій хотіли поставити йому чимало питань. Адже не може бути так, щоби керівник обласної організації раз у півроку з’являвся у офісі партії. Такий стиль керівництва був. Найцікавіше, що у травні 2007 року цього хотів президент. Рік перед тим, 2006 року, мене обрали одноголосно головою обласної організації. Я не зробив нічого такого, щоби мене переобрали. 2007 року я не виставив свою кандидатуру саме на прохання президента. Просив особисто не Ющенко. Тоді приїхав Бондар (Віктор Бондар – тодішній заступник голови Секретаріату Президента – ред.). Те, що робилося стосовно мене, інакше як підлістю й цинізмом, назвати не можу. Змінив номер домашнього телефону. Був змушений звернутися до СБУ, щоби мені надали охорону. Дитині присилали есемески "Знищу всіх!", мені телефонували: "Ти ж розумний, скоро конференція"... Уявляєте, якби я про це говорив тоді, що думали би про мою партію?

"Були моменти,
коли хотілося вдарити в обличчя"

– Передбачається, що саме ви очолите обласну організацію "Нашої України"?

– Мій принцип дуже простий: я ніколи в одне і те саме місце двічі не вступав. Не маю бажання знову повертатися до партійних справ. Але, гадаю, одноосібної кандидатури Віктора Ігоровича не буде.

– Є можливість того, що ви повернетеся у владу, можливо, начальником одного з управлінь ОДА?

– Звичайно, я ж вчився на це. Я ж не приріс до крісла заступника голови ОДА чи мрію стати головою адміністрації. Але смію думати, що я –висококваліфікований чиновник. З моїх колишніх підлеглих немає таких, які би відгукувалися про мене, як про нездару, тюхтія або некваліфікованого чиновника. Буде вважати голова адміністрації, що я можу працювати на державній службі, я, безумовно, прийму його пропозицію. Але не буду працювати у тих підрозділах, які не відповідають рівню моїх знань чи навичок.

– Яка галузь вам ближча – гуманітарна?

– Не обов’язково. 2005 року мій стиль роботи полягав у тому, що раз на місяць я давав прес-конференції. Журналісти могли ставити мені будь-які запитання. А потім керівництво прес-служби вирішило організовувати тематичні прес-конференції. Журналісти перестали ходити, адже можна було ставити тільки ті запитання, які стосувалися суто теми. Тоді я сказав, що п’ять років не буду займатися політикою, а буду працювати. Наприклад, у Глибоцькому районі ми отримали більше шести мільйонів гривень боргів за газопровід. Через рік борг ліквідували. Школи, лікарні тощо. Мій стиль роботи і зараз таким залишиться. Не боюся відповідати на будь-яке запитання, бо я нічого не вкрав. Чому чиновник ховається? Бо він боїться незручних запитань.

– Хотілося за роки перебування при владі покинути все?

– Тоді казав, що бити в обличчя на посаді заступника не буду. Але ж я не завжди буду заступником. Були такі випадки, коли колеги мого рівня чинили підлості щодо мене. До цього важко звикнути, особливо тоді, коли цього не заслуговуєш.

– Користувалися службовим авто?

– Не користувався послугами водія, хоч така штатна одиниця була закріплена за мною. Через фізіологічні особливості мушу їздити сам за кермом. Якщо водій і їхав зі мною, то він сидів збоку, щоби я не заснув вночі. Усі п’ять років не мав водія. Капітальний ремонт службового авто здійснювався за рахунок автобази, а поточний – за власний кошт. Їздив на службовій "Шкоді". А зараз користуюся "Жигулями". Не думайте – не нажив я при владі великих статків. Звичайно, я міг купити собі авто. Але для чого? У мене немає такої необхідності.

– Повернемось до галузей, які би хотіли очолити...

– Є галузі, які мені не чужі. Але зараз поки що рано про це говорити. Треба, щоби відбулися усі процедури погодження. Фінанси та економіку я очолювати не буду. Попросив голову адміністрації дати мені роботу, якщо буде можливість, поза стінами будинку з левами. Мене запитували, чи хотів би залишитися при владі. Ще тоді, не знаючи, хто буде головою адміністрації, я відповів, що ніхто з "Нашої України" не має права бути ні головою адміністрації, ні заступником. Ми програли вибори. Справедливо це чи ні, але ми програли. Потрібно робити висновки і завойовувати довіру людей – іти на вибори й доводити, що ти кращий. Я це неодноразово робив і буду робити знову. З Буковини не збираюся нікуди виїжджати. Буду працювати тут. Буду у буковинській політиці. Поки що... 
Ольга Гнідан

Думка фахівця
"Це була команда формальних однодумців"

Ігор Буркут, політолог:
– За останні п’ять років в області працювала команда, яку можна назвати однодумцями тільки за суто формальними ознаками – їхньої належності до "Нашої України". Губернатором був відомий у краї економіст та науковець Володимир Куліш. Якщо підводити підсумок, виходячи не із суб’єктивних ставлень, а з об’єктивних показників, можна побачити, що за більшістю соціально-економічних показників область піднялася. У той же час за ці роки Буковина пережила поруч із економічними катаклізмами, що охопили увесь світ та Україну зокрема, ще таке нещастя, як повінь позаминулого року. Події, пов’язані з повінню, засвідчили, що в екстремальних умовах влада в цілому ситуацією володіла. Єдине, що недопрацьовано, – організація психологічної допомоги потерпілим. Однак тут вину треба перекласти частково і на церкву. Не вистачало ні психологів, ні священиків, щоби людей виводити зі стресового стану. Загалом в області політичне протистояння не було таким сильним, як у ряді інших областей. І обласна державна адміністрація, і обласна рада знаходили спільну мову у складних ситуаціях, що йшло на користь краю. Певні проблеми виникали у соціально-гуманітарному блоці ОДА. Це насамперед пов’язано з особистими стосунками керівників цього блоку. Проте, підводячи підсумок, треба сказати, що серйозних провалів у гуманітарній галузі не сталося. Навпаки – помітні певні позитивні зрушення. Наприклад, активізувалося культурне життя Чернівців та області. Значно більше стало виходити літератури – художньої, навчальної, довідкової, наукової. Головне – у поліетнічному краї вдалося зберегти мир і злагоду, а також закласти основи адекватної етнополітики, спрямованої на гармонізацію міжетнічних взаємин. Щодо рівня недовіри громадян до місцевої влади, за матеріалами соціологічних опитувань, він нижчий, ніж рівень недовіри до центральної влади. Буковинці, як і всі громадяни України, невдоволені насамперед зростанням соціальної нерівності, масовою корупцією та неможливістю для багатьох рядових громадян захистити свої права через нерозвинутість інститутів громадянського суспільства.