Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Якщо Господь дав голос – він і є»
Викладач кафедри музики ЧНУ Ірина Стиць перемогла в телепроекті Першого національного каналу "Фольк-music". За виконавицю смс-ками голосувала вся Україна.

До речі, Ірина Стиць – лауреат першої "Червоної рути". Вона виступала в дуеті зі своєю сестричкою. Ірина була наймолодшою учасницею фестивалю.

Вона співає народні пісні так, що сльози навертаються, а коли замість відповіді про те, чи співає джаз, заспівала пісню, яку виконувала Елла Фіцджеральд… Серце зупиняється.

"У сім’ї не було музикантів,
але тато має дуже гарний голос"


– Вас найкращою визнали глядачі з усієї країни (Ірина співала пісню "Перелаз-перелаз"). Скільки проголосувало?

– Не повідомляли, але продюсер сказав, що дивно, що більше столиця мене підтримала. Це для мене таке щастя!

– Звідки такий потужний голос?

– Музшкола, музичне училище, Одеська консерваторія. Я родом із Садгори. У сім’ї не було музикантів, але тато має дуже гарний голос. Нас троє в сім’ї, я середуща. Батько чув, як я співаю, прогресую. Він дуже хвилювався, щоб я себе не розтратила, не загубилася, як свого часу він загубився зі своїм голосом. Тато мріяв, щоб я отримала консерваторську освіту, але тоді не було такої можливості.

– Ви були переможцем першої "Червоної рути".

– Мені було 12 років. Ми співали із сестричкою дуетом, перемогли в жанрі української народної пісні. Який тоді був підйом української пісні! На "Червоній руті" мені почепив жовто-блакитний значок дядько із чубом. Я вчилася в російській школі. Прийшла зі значком до школи – були великі проблеми. У мене свідомість дуже змінилася. Досі такого підйому, сплеску я ніде не відчувала. Коли на стадіон виходили переможці, ішли ходою Тарас Петриненко та інші. І коли міліція не пропускала. А моя старша сестричка тримала мене за руку. І як ми боялися. Як увесь народ вставав… І всі вигукували: "Слава Україні!"

– Ви співали й джаз, і класику, чому – народна пісня?

– Я тривалий час себе шукала. Навіть мій викладач консерваторії Галина Поліванова, коли я починала співати народні пісні, підіймалася: "Це твоє!" Хто може краше заспівати українську пісню, ніж українка? Я ніколи не зможу краще заспівати італійську.

– Часто запрошують виступати?

– Слава Богу, запрошують. Хочуть мене чути. І на наших святах, і на великих концертах. Дуже здорово!

– А на приватні корпоративи кличуть?

– Так. На початку ще якось було: "А як вас будуть сприймати на корпоративах?" Але це вже відійшло. У мене є пісня "Ганзя" – то всі так пританцьовують!

"Я такий живчик, що це в мене все згорає"

– Про народну пісню кажуть, що неформат. Ви почуваєтеся неформатом?

– Я відчуваю себе у великому попиті. Особливо на заходах, коли збирається молодь. Кажуть: "Це щось нове, ми хочемо це чути". Хоча, розумію, що це не буде на дуже великі маси.

– Академічного співака всі уявляють повним, великим… Ви – тендітна.

– Це не пов’язано. Сила голосу не в жирку й м’ясі. Якщо Господь дав голос (ці зв’язки) – він і є. Мене навіть студенти запитують: "Ірино Степанівно, що нам робити, скільки тих яєць пити?" Відповідаю, що як не дав Господь – нічого не допоможе. Це тренування м’язів. І вага тут ні до чого. Я такий живчик, що це в мене все згорає.

– Як дбаєте про голос?

– Знаю багатьох артистів, які загортаються шарфами. Але в мене була дуже мудра викладач у консерваторії, яка вже на першому занятті сказала: "Ти повинна до свого голосу ставитися абсолютно спокійно. Щоб не довела до такого, що не зможеш ніде роздягнутися, не з’їсти нічого". Я можу ввечері й трішки шампанського випити, і газованої води, а можуть зателефонувати: "Ви завтра співаєте". І що тоді? До голосу слід спокійно ставитися й адаптувати до всіх ситуацій.

Удома співаєте? Чи підспівують син, чоловік?

– Чоловік мій трохи підспівує, але відтоді, як зі мною познайомився, зрозумів, що йому не треба ні співати, ні грати на гітарі (сміється, – авт.). Раніше вважав, що він дуже гарно грає, але зі мною познайомився, і я це все зруйнувала. Слухала-слухала, як він у гуртожитку грав... Потім запитує: "Ну як я?" Я відповіла: "Ти знаєш, це жах!" Він залишив гітару: "Творчість закінчилася". А син мій має слух. Я тішуся тим. Час покаже.

– Смішне на концертах трапляється?

– Було, що спускаюся сходинками зі сцени старого Будинку культури в районі: у костюмі, співаю про руді вуса, іду в зал, бо шукаю ті руді вуса, і піді мною то все провалюється... І в залі: "Ха-ха-ха". Багато було таких комічних історій. Але це здорово!

– Чи можете розплакатися під час виступу?

– Так. Нещодавно був концерт під час симпозіуму лікарів з усієї України. Я співала кілька пісень. Дві веселі, а третю – "Виростеш ти сину"... Така тиша була у залі... То все – через сльози, через себе... Усі піднялися, аплодували... Вигукували: "Браво!"

– Усі хочуть заробити грошей. Із таким розкішним голосом можна було б співати естраду в коротесенькій спідниці...

– Не шкодую, абсолютно. Я й так задоволена тим, скільки я на сьогодні своїм голосом заробляю. Ті люди, які мене знають, які мене запрошують, оцінюють матеріально мій голос однозначно на досить гарному рівні.

– Колись Микола Мозговий казав, що є виконання, від якого можна отримати рак вуха. Для вас – це від якого?

– (Сміється, – авт.). Від фальші. Я її не переношу. Не лише в одноденних виконавцях, а навіть у тих, які є й народними артистами, і заслуженими, і які нещирі! Співати на великій сцені – це одне. Там сидять професіонали, можуть сказати, що вона не так ноту взяла чи ще щось. А ви знаєте, коли я йду до простих людей співати... Нещодавно мене запросили в Грозинці до Будинку культури. Я люблю в таких людей співати. Але ви знаєте, як важко перед ними співати? Їм байдуже, як я беру ноту. Вони відразу дивляться: щира я чи не щира? І будуть люди прості сидіти в залі й просто плакати...

– І мрії...

– Скласти докупи всі свої пісні й зробити великий сольний концерт.
Юлія Боднарюк
Рейтинг:
(голосів: 1)
24-12-2012, 14:15
Коментарів 0 Переглядів 1852

загрузка...
Мільйонні підряди для «Рідного міста»: Продан не вбачає конфлікту інтересів
Чиновник вважає, що не зобов’язаний перевіряти документи фірм-претендентів на підряди на предмет близькості власників до партії "Рідне місто"
Чернівці без води: робітники кажуть, що пошкодження труби надто серйозне - відео
Комунальники скаржаться на нестачу інструментів для ліквідації неполадків
Популярне Коментують
• Новини
Не прив’єзаний Йван і «кума, ти жива». Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Перший Центр Дитячого Зору відкрив свої двері для маленьких чернівчан (на правах реклами)

У середу, 10 жовтня, на Соборній площі, 1, відкрився перший у Чернівцях Центр Дитячого Зору "Люксор Kids", що став довгоочікуваним поповненням у великій родині "Оптики Люксор"
Буковинцям пропонують автомобілі Renault в кредит на особливих умовах (прес-реліз)

Жителі Буковини мають змогу придбати нові автомобілі Renault на акційних умовах- від 1% річних.
ПриватБанк збільшив термін кредитування на придбання нових автомобілів до 7 років (прес-реліз)

Акційні умови кредитування на придбання нових автомобілів включатимуть в себе відсоткову ставку від 0,01% річних, аванс від 10% вартості авто та подовжений строк кредиту - 7 років
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.