Харківський гурт MORJ полюбляють і хіпі, і панки, і растамани, і байкери, і решта народу, вихованого на піснях Башлачова, Цоя, Грєбєнщикова... Усі вони знаходять у музиці команди щось рідне, щось таке, від чого серце стискається в грудях, а по тілу пробігають невидимі мурашки насолоди. За чотири роки існування MORJ устиг записати напрочуд якісний альбом "Пластилиновая балерина" і наблизитися до статусу культової групи на пострадянських просторах. Одне слово, це справді один із тих небагатьох гуртів, які стали для мене приємним відкриттям останнього часу. Тож знайомтесь: Ігор Кречковський – контрабас, вокал; Роман Галаборда – гітара, вокал, пісні; Михайло Малютін – ударні. І, звісно, незмінний вокаліст та гітарист Сергій Бєлозьоров. З ним і спілкуємося, причому – в Чернівцях.

– Чи задоволені ви тим, як слухачі сприймають ваш дебютний студійний альбом?

– Альбом вийшов рік тому, і відтоді ми відіграли вже чотири тури на його підтримку. Восени минулого року стартували в Україні, далі, взимку, презентували його росіянам, а навесні і влітку закріплювали емоції наших українських та російських слухачів. Тоді ми, до речі, заїжджали з ним і до вас у Чернівці. Тепер ось уперше замахнулися аж на 10 міст, практично без пауз. Для нас це невеличке, проте цікаве випробування на міцність.

– У записі дебютного альбому вам допомагали кілька інших відомих музикантів.

– Наприклад, Микола Доляк з гурту "Очеретяний кіт" нам підігрував на флейті в студії. Ми з ним вже віддавна знайомі, це наш дуже близький друг, товариш і брат. Для мене над гуртом "Очеретяний кіт" висів німб: із самого дитинства я ходив на їхні концерти і мріяв створити власну команду. І коли ми писали альбом, нам саме бракувало флейти, яка навіть не заграла би, а заспівала начакловані нами на альбомі партії. І перший, хто прийшов на згадку, був Микола. Ми йому зателефонували з Харкова: "Колюню, приїжджай, виручай!" Він приїхав і, зовсім не знаючи нашої музики, буквально за два дні дуже професійно все записав. Я коли переслуховую ті партії, досі дивуюся такому високому професіоналізмові.

– А відомого Олександра Чернецького з гурту "Разные Люди" як вдалося залучити до співпраці?

– Чернецького я знаю, відколи три роки тому ми з Борисом Смоляком їздили грати квартирники до Пітера, і тоді Боря нас познайомив. Це чудова людина! Ми провели у нього незабутню ніч, і відтоді підтримували теплі стосунки. Якраз коли ми писали альбом, він із дружиною приїхав до Харкова, і одного чудового вечора Сашко каже: "Малий, що ж тобі тут такого заспівати?" Я відразу запропонував йому пісню "Шиворот-навыворот", і він у ній добряче погарчав. Дуже тішуся, що у нас із ним усе зрослося.

– Харків більше відомий в Україні як столиця репу, а яка у вас тепер ситуація із рок-музикою?

– У Харкові завжди було все чудово з різними стилями. Не знаю, правда, як там із репом, але з рештою музичних напрямків усе гаразд.

– Уявімо собі концерт "MORJ та друзі". Кого би ще покликали?

– Їх дуже багато. Часто виступаємо разом з місцевим гуртом "Марія", також у нас є хороший друг із Бєлгорода – Гуша Катушкін. Ще – Олексій Вдовін та гурт "Надра", Ганя Калягаєв та гурт "Дерево". З "Оркестром Че" на студії спільно записали пісню "Баста" харків’янина Віктора Джалілова, відомого ще як "Одинокий летчик". Харківський гурт "Jah Пре" нам теж не чужий…

– Під час концерту у Чернівцях ти мав необачність сказати, що виступав у Львові і що це місто й поруч із Чернівцями не стоїть…

– Я серйозно так вважаю. Коли я вперше приїхав до Чернівців, я ще не знав цього міста, а в нашому турі тоді спочатку були Чернівці, а вже далі – Львів. І я був вражений саме Чернівцями – дуже гарне місто. Так, у Львові усього багато – храмів, бароко, це велетенська західноєвропейська брила, зате у Чернівцях є така непомітна для багатьох ниточка Аріадни, яка тягнеться і не дає тобі збитися з маршруту. Дуже сподобався ваш костел Серця Ісуса, Органний зал, а найбільше вразило багато будівель неправильних форм.

– Чи має ваш гурт якусь філософію, якої дотримується і пропагує?

– Мені здається, з цим треба бути дуже обережним: не варто наставляти інших людей, куди їм іти і що робити. Тому відповім так: що ви чуєте у наших піснях – це і є те, як ми живемо.

– Відчувається, що музиканти вашого гурту мають професійну освіту, а як щодо музичних пріоритетів? Кого любите слухати?

– Багато всього слухаємо. Серед останніх відкриттів потішив гурт Cinematic Orchestra, дуже полюбляю Radiohead, Bjork, мастодонтів російського року – "АукцЫон", БГ…

– Асоціативно з чим можна порівняти ваш гурт?

– З циганським табором в уяві Доктора Парнаса. Ми – такий собі циганський табір вуличних космонавтів.
Тарас ПІЦ