Існує музика для мозку, існує для серця і ще одна – для решти тіла. У випадку київської SHRI-Ланки маємо золоту середину: ця музика проходить через мозок, торкається серця і вже далі змушує ноги відбивати такт. Постійно змінюючи склад, гурт існує з 2008 року, але вже всиг випустити три альбоми: "Можна" (2008), "Ноги в теплі" (2010) і "П’ятка надії" (сольник ПіДЖАка, 2011). Основна складова їхнього легкого і ненапряжного стилю – реггі. Та найголовніше, що ця музика чіпляє: її однаково приємно слухати під гітару біля багаття, у плеєрі чи на хвилях котроїсь із випадкових радіостанцій. Її хочеться слухати, бо вона проста, чесна і зрозуміла. Як і сам вокаліст гурту Олександр "ПіДЖАк" Травніков. З ним і розмовляємо.
– У нас ви відомі передусім завдяки численним виступам на "Джаз-Коктебелі"...
– Коктебель – це місце, де ми буваємо вже третій рік поспіль. Там багато коньяку, а коньяк – це радість, на відміну від горілки, яка – зло. А взагалі, там чудова атмосфера і не менш чудові люди збираються.
– З тих зірок, які цьогоріч там виступали, вам хтось сподобався?
– Ми! Насправді ми у фестивалі не брали участі, тому нікого виділити не можемо. У нас там був свій рух, свої паралельні виступи, і ми до "Джаз-Коктебелю" не мали жодного стосунку.
– У тебе нещодавно вийшов сольний альбом. Якісь проблеми з гуртом?
– Сольник "П’ятка надії" вийшов тому, що всі тексти і музика написані не групою людей, а мною. На початку існування колективу була спільна творчість із людиною, яка тепер в Італії. У нашому наступному альбомі знову буде присутня її музика, але цей сольник – повністю мій. У ньому вперше є аж три українські пісні, які дуже добре сприймають на наших концертах.
– Ви кажете, що не виконуєте класичний реггі, а граєте позитивну музику...
– Так, ми використовуємо інтонацію реггі, бо це музика сонця, пляжу, моря, але ми ніяк не пов’язані з релігією, не віруємо в Джа і не пропагуємо расту.
– А що пропагуєте?
– Не перейматися дрібницями і взагалі не брати собі дурне у голову – ось це ми пропагуємо.
– Чи можна сьогодні добре жити в Україні, не напружуючись?
– Можна. Я не напружуюсь: я не ходжу на роботу, мене ніхто не принижує. Колись я мав постійну роботу, і вона мене задовбала, я з неї звільнився і відтоді більше офіційно не працюю. Можна заробляти концертами, можна займатися улюбленою справою, яка тобі все ж якусь копійчину принесе. А якщо займатись улюбленою справою від душі, то зароблених грошей цілком вистачить на безтурботне існування – такий мій спосіб. Не вірите – перевірте!
– Може, ще кілька слів про життєві принципи?
– Найкращий принцип – не мати принципів. Він мені дуже до вподоби. Наш острів – острів позитивного настрою, саме ці слова і є нашою філософією. Налаштувався на позитив, забив на все – і вже добре! Головне – щоб те, чим ти займаєшся, не напружувало тебе і приносило тобі радість. А якщо те, чим ти займаєшся, радості не приносить, то відкинь це і почати займатися чимось іншим.
– До речі, на острові, сподіваюсь, названим на честь вашої групи, вдалося побувати?
– Ні, SHRI-Ланка – це наш віртуальний острів. Звісно, ми думали і про реальний, коли підбирали собі назву, і власне назвалися так, бо Шрі-Ланка – це сонце, вода, сміх. І все це є у нашій назві.
– Що тобі не подобається в українській рок-музиці, естраді?
– Нічого. І ніщо не викликає задоволеного подиву. Я досить рівно ставлюся до нашої естради, тому що й вона досить рівна. Мені все одно, бо я не маю телевізора і не слідкую за нею взагалі. Мені це не цікаво. Так чи інакше, у нас усе запозичується із Заходу. Тобто слухаючи щось тут, ти автоматично звертаєшся не до першоджерела, а до чогось вторинного. У такому разі краще вже відразу вивчати музику, яка є там. Мені дуже цікаві шведи, фіни, французи, іспанці, італійці. Останнє, що мене особливо вразило, – це кубинці. Кубинська музика надзвичайно мелодійна.
– Над чим тепер працюєте?
– У Києві продовжуємо роботу над записом нового альбому. А далі будемо писати ще новіший матеріал, якого не бракує. А там дивишся – вже й літо. Постійна круговерть подій.
– Ви вже двічі побували з концертами у Чернівцях. Як вам місто?
– Суперове місто! Найбільше сподобалося, коли Андрій, арт-директор пабу "Паблік", де ми двічі виступали, водив нас і все нам показував, розказував, як справжній гід, а ми всю цю інформацію всотували великими порціями і отримували задоволення. Бо справді місто з хорошою енергетикою, погодою, архітектурою, людьми. Взагалі, все класно!
Тарас ПІЦ
