Не Ріо-де-Жанейро, та все ж…

Серйозніші підсумки Другого міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ, який упродовж 2-4 вересня цілодобово гримів, шепотів, співав і танцював у Чернівцях, його організатори ще лише підбивають. Щодо публіки, то її відгуки були загалом позитивними. Хоча зрозуміло, що настільки масштабне і різноманітне дійство не могло бути однаково якісним у всіх своїх проявах. Чотири десятки акцій – від університетської лекції до нічних дискотек, від камерних поетичних читань до концертів у Літньому театрі, і так само десятки охоплених місць виступів – усе це по-різному сприймалося глядачами. Зрештою, і бажання та очікування глядачів також були часто зовсім різними: комусь виявилося замало власне поезії, комусь, навпаки, поезії було забагато, натомість забракло шарового вина, ще когось найбільше цікавила сума, яку витратив на фестиваль Дмитро Фірташ. І з цим нічого не вдієш: на те вони й масові заходи карнавального типу, щоб кожен, хто потрапляє в їхню орбіту, мав право на власну думку – навіть у випадку відсутності останньої.

Ми ж тим часом попросили поділитися незастиглими враженнями від нашого міста та фестивалю кількох безпосередніх учасників MERIDIAN CZERNOWITZ. Причому, просили відзначити не лише приємні моменти, а й недоліки. І ось які відповіді отримали.
Олександр БОЙЧЕНКО,
Лілія ШУТЯК

Євген ГОРІН (Росія): "Я вже доросла людина, тому підліткові захоплення мені не властиві. Незважаючи на це, і фестивалем, і Чернівцями я задоволений. Сподобалось усе – навіть нічні відвідини супермаркета, коли довелося стояти в черзі 45 хвилин. У цей час працювала лише одна лінива касирка. І зрозуміло, що люди, які в суботу вночі купують пиво, особливою культурою не відзначаються. Але це не має значення, адже усе те, що відбувається на фестивалі, і люди, які зустрічаються тут, переважають будь-які незручності. Енергія вашого міста і фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ потужніша, ніж руйнівна сила буденних Чернівців".

Андрій БОНДАР (Україна): "Від Чернівців у мене найкращі враження, адже це місто належить до моїх улюблених. Іноді я думаю, що Чернівці навіть миліші мені від рідного Кам’янця-Подільського, хоча так не скаже жоден кам’янчанин. У деяких аспектах ваше місто ближче мені з простої причини: тут багато знайомих, з якими є більше тем для розмов, спільних інтересів. У Кам’янці у мене залишились тільки батьки. А MERIDIAN CZERNOWITZ – це, по-перше, прекрасна нагода побачити старих уже друзів, а, по-друге, з кимось познайомитися. Насамперед це добре людське спілкування та гарна можливість для письменників і графоманів. Люди задоволені, говорять про поезію, якою протягом кількох днів живе все місто".

Андре ПАШАЛИК (Німеччина): "Звідусіль чую враження, що гості фестивалю, які уже придбали квитки додому, не хочуть звідси їхати. Не сподобалось обслуговування в готелях і ресторанах. На жаль, у вас воно на найнижчому рівні. У який магазин не зайдеш – складається враження, ніби ти уже щось комусь винен. Шкода, що гості мають терпіти ці незручності".

Катерина БАБКІНА (Україна): "Приємно вразила атмосфера фестивалю та чернівецька публіка. Вона дуже привітна і, вочевидь, голодна до таких речей. На MERIDIAN CZERNOWITZ народжується особистий і творчий діалог між письменниками з різних країн, які бачать один одного вперше. Не сподобалося їхати з Києва бусом: це далека і виснажлива дорога. Також неприємні враження залишились від чернівецького готельного сервісу. Гадаю, їхню культуру потрібно ще формувати".

Юдіт ШІФФЕРЛЕ (Швейцарія): "Враження від фестивалю дуже хороші. Тут багато молодих людей, які пишуть чудові тексти і гарно їх читають. У нас такого не буває. Єдиний мінус – надмірно гучний звук на концертах, які відбувались у Літньому театрі. Від власного виступу отримала море емоцій і хвилювань".

Марк БЄЛОРУСЕЦЬ (Україна): "Фестиваль був чудовим і, як кажуть у таких випадках, "вечір вдався". Не сподобалась надто велика метушня. На MERIDIAN CZERNOWITZ було багато відомих особистостей і вони певною мірою заважали один одному. Це моє єдине зауваження".

Олександр ІРВАНЕЦЬ (Україна): "Страшенно люблю Чернівці й закохуюсь у них ще більше. Я відкрив це місто, коли приїхав до вас на першу "Червону руту" 1989 року. І з того часу дуже добре бачу зміни. Ми також мешкали в готелі "Буковина", щоправда, тоді він був розбитим, двері зі шпарами тощо. А тепер це нормальний готель, де можна жити. Згодом тут з’явилися друзі. Тепер для мене Чернівці – це вже конкретні люди, які становлять обличчя міста. На жаль, немає вже вашого Василя Кожелянка. Ми з ним так і не встигли заприятелювати. Під час зустрічей на різноманітних літературних тусовках я відчував, що він мені симпатизує, і був певен, що колись ми познайомимося по-справжньому. Не судилося. На жаль, Василь відійшов".

Богдан ЗАДУРА (Польща): "Це місто мені сподобалося ще 35 років тому під час першого транзитного візиту. Сьогодні воно набагато краще. Коли я тільки проїжджав через Чернівці й затримався тут на кілька годин, то зустрів кілька симпатичних осіб. У тому числі правоохоронця. Моя дружина хотіла щось придбати у ювелірному магазині, і я запитав першого стрічного міліціонера, як туди дійти. Міліціонер свиснув, підкликав чоловіка, який проходив повз нас, і дав йому завдання довести нас до того магазину... А фестиваль чудовий, і навіть погода була прекрасна. Гадаю, кращої годі й бажати о цій порі року".

Юрій АНДРУХОВИЧ (Україна): "Бажано трохи зменшити кількість учасників. Можна уявити собі фестивального фаната, який цілий рік чекає на цю подію і хоче побувати на всіх заходах. Цьогоріч він не мав навіть теоретичних шансів. Тому треба все-таки орієнтуватись на такого глядача. Звичайно, фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ за розмахом ще далеко до Львівського форуму книговидавців, але цей мінус у них уже спільний".

Андрій ЛЮБКА (Україна): "Як на мене, фестиваль вдався не тільки на славу, а ще й на добрий приклад для інших – того ж Форуму видавців у Львові, Київських лаврів і так далі. Зараз головне – змогти втримати оцю фестивальну хвилю, яка відрізняє MERIDIAN від інших подібних заходів в Європі й Україні, зберегти власне неповторне обличчя. Думаю, і надалі має бути чітка прив’язка до Чернівців, бо й неозброєним оком видно, що це не Ріо-де-Жанейро, а таки Czernowitz, і треба й надалі плекати його образ як культурної столиці України. Єдине побажання: не збільшувати кількість акцій, кількість учасників, не створювати хаос і шизофренію поспіху. Ну і, звісно, для того, щоб фестиваль вдався й наступного року, знову запросити – не побоюсь цього слова – мене".

Ігор ПОМЕРАНЦЕВ (Україна-Великобританія): "У мене амбівалентні враження, адже, з одного боку, я є гостем фестивалю, а з іншого – його господарем. У кожному разі, гості MERIDIAN CZERNOWITZ з Німеччини, Швейцарії, Австрії звертаються до мене як до господаря. Але що цікаво: коли я заходжу в ресторани, мені чомусь відразу приносять меню англійською мовою. Можливо, через мій дурнуватий іноземний вигляд. Сподобалось усе. Це, як у мистецтві, у поезії, де найголовніше – мотивація. Тут, як казав Пастернак, "дышат почва и судьба", до того ж багатьма мовами. Перш за все – українською й німецькою. Іноді вони сходяться, як, наприклад, у творчості Ольги Кобилянської. А загалом, іноземні гості просто розчулені до сліз".