Українські рокабіли Ot Vinta! нещодавно презентували свій новий студійний альбом "Потом і кров’ю". До платівки, на яку прихильники "гвинтів" чекали довгі чотири роки, увійшло 17 треків. Серед них уже відомі концертні хіти – заголовковий "Потом і кров’ю", "Бабина тумба", "Люблю", а також зовсім свіжі забійники – "У мене між ногами Україна", "Гайда за журавлем", "Балада про сіль" тощо. Не обійшлося і без кавер-версій, родзинками серед яких є "Шиді риді" від "Вася Club" та Jingle Bells, що отримав назву "Новорічний дзинь". На жаль, через важку процедуру отримання авторських прав не увійшла до альбому адаптація світового хіта "16 тонн" – пісні про важке життя американських шахтарів, яку ще далекого 1935 року співав Теннессі Форд. Текст музикантам майже дослівно переклав казкар Сашко Лірник. Пісня, напевно, мала би сподобатись мешканцям Донбасу, яким нині живеться не краще. Переважно про диск, але не тільки спілкуємося з очільником гурту Юрком ЖУРАВЛЕМ.
– Ваш новий, уже четвертий, альбом називається "Потом і кров’ю". Піт – це, мабуть, намагання вилизати його і зробити найкращим у вашій дискографії. А в чому полягає кров?
– Все, що зароблено на концертах нами особисто, вкладено у цей альбом. Тут немає жодної копійки спонсорських грошей, тому він справді зроблений потом і кров’ю. Це повний "хендмейд", і цим можна пишатися. Жодних зв’язків, "кришувань" і всілякого такого.
– А якщо порівняти альбом із якоюсь стравою, до чого він подібний?
– Це буде нормально засмажений стейк, щоб відчувалися і жили, і сала трошки було, ну і до того всього – склянка горілки.
– На альбомі мала бути пісня у перекладі Сашка Лірника. З чого почалася співпраця з ним?
– Іноді таке відчуття, що знаєш цю людину все життя. Ми з ним спільно працюємо на етнофестивалях, де збираються і лірники, й автентичні виконавці, і рокери. Сашко шарить в анекдотах, і зазвичай ми збиралися покурити і випити коньячку, і швидко знайшли спільну мову. Вже з першої зустрічі він почав нас називати братиками, і відтоді ми здружилися і плідно співпрацюємо.
– На диску є і ліричні, і драйвові пісні. А яка є золотою серединою?
– Потенційний хіт – пісня "У мене між ногами Україна", на яку ми зробили прикол 1 квітня, і саме за цю пісню Віктор Федорович нам дав звання народних артистів, якщо ти знаєш. Пісня задумана як Гімн України. Тепер Кабмін розглядає це питання, і я сподіваюся, що вже у вересні всі будуть змушені вчити її слова. До речі, можу дати текст заздалегідь, аби першими розпочали ваші читачі.
– Нинішню політику в Україні так само жартівливо сприймаєте?
– Звичайно. Якраз на новому альбомі є пісня "Асенізатор". Там і про політику, і про наше ставлення до України. І з цього альбому стає зрозуміло, чому ми носимо саме жовто-чорні комбінезони. Бо ми – асенізатори українського довкілля: захищаємо екологію від політики.
– У вашому репертуарі є пісні, які в Росії можуть сприйматися неоднозначно. Чи тамтешня публіка все ж розуміє, що це гумор такий?
– Так, звісно. Пісню "Давно не гуляла сокира по вулицях міста Москва" ми півроку тому тричі грали у білокам’яній на біс. А нещодавно ми її виконували на міжнародному фесті, і москалі так само її нормально сприймали. Справа в тому, що ксенофобію приписують нам тільки тут. А насправді весь цей так званий шовінізм і націоналізм існує, можливо, в Росії, але його немає в Україні, бо ми боїмося один одного навіть у себе на кухнях. Боїмося сказати вголос якусь різку думку. Як були сцикунами, так ними і залишаємось, і це дуже прикро. Але, з іншого боку, мені дуже подобається фраза, яку приписують Шарлю де Голлю: "Патріот – не той, хто ненавидить інших, а той, хто любить своїх". Своїх я люблю, але й культури інших народів поважаю і, на щастя, маю змогу в оригіналі читати Пушкіна, Достоєвського чи Некрасова. Дай Бог, щоб і наші діти могли це робити.
– А як вважаєте, наскільки глибоко ваш стьоб над політикою зачіпає самих політиків?
– Я думав, що політики взагалі не слухають рок і нічого не знають про молодіжні гурти. Але минулого року ми переконалися, що нас все-таки слухають. Депутат Колесніченко звернувся до голови СБУ Хорошковського, щоб гурти Ot Vinta!, "Мертвий Півень" і ТНМК не допустили до участі у фесті "Гайдамака", тому що у "Танків" є якась пісня зі словом кацап, у "Мертвого Півня" – про Бандеру, а всіх перевершили ми, бо в одному куплеті закликаємо винищити москалів, ляхів, німців і турків. Тобто казали, що це ксенофобія в квадраті, і таких людей взагалі не можна допускати до публічних виступів. Отже, виявляється, що пісні вони прослуховують. Але роблять це неуважно, бо якби слухали уважно, то, може, почули би, що літак, на якому летять всі ці хлопці, насправді ледве злітає, у нього проблеми з двигуном, і єдине що вони можуть – це блювати, бо заправлений цей літак самогоном.
– За який гонорар ви би погодилися звеличувати у своїх піснях нинішнього президента?
– Я б це зробив за п’ятиповерховий будиночок у центрі Буковеля. І це лише за один стовпчик. За інший – будиночок у Криму. І на додачу чотири шахти у Донецьку.
Тарас ПІЦ
