Запис нового альбому "УкраїнSKA" музиканти Mad Heads XL завершили ще наприкінці зими, але диск видають лише тепер: шліфували. До свіжої платівки увійшли українські народні пісні в неповторній обробці "шибайголових". Добре знайомі мелодії постають тут в оновленому, часом несподіваному вигляді, натомість маловідомі отримали шанс мовби народитися вдруге. Відтак маємо "Смереку", "Несе Галя воду", "Ой на горі два дубки" та інші народні перлини, а також переспіви творів Володимира Івасюка, пісень на вірші Шевченка і козацькі марші в рок-н-рольному звучанні з домішками "реггі" та "ска". Традиційно у таких випадках стартує і Всеукраїнський тур на підтримку альбому. Саме з платівки і почнемо розмову з лідером гурту Вадимом Краснооким.
– Вадиме, чому ви звернулися до народної творчості?
– Спочатку це був експеримент. Ми записали давніше кілька пісень і були дуже задоволені результатом. Тоді ж почали грати їх на концертах і переконалися, що слухачів це також не залишає байдужими. Зрештою, ми внесли оберемок тих пісень до альбому "Надія є", а на майбутнє у мене з’явилася думка присвятити народній пісенній спадщині більше уваги. Саме тому попередній альбом "Forever" ми уклали лише з власних пісень, щоб залишити усе народне для "УкраїнSKA". До альбому увійдуть 15 пісень і чотири народні переспіви з платівки "Надія є" – як бонус. Цікаво, що нашими переспівами вже зацікавилися і за кордоном: пісня "Смерека" увійшла до однієї німецької музичної збірки.
– З народними мелодіями працювати легко чи важко?
– Маючи достатній запас уяви і не будучи прихильником жорстких стилістичних рамок, це легко. Ми ще за рокабільних часів записали інструменталку, в якій відому народну пісню "Ой на горі та й женці жнуть" перетворили на такий собі "спагеті вестерн". Власне, альбом "УкраїнSKA", як і вся наша музика, має до стилю ска досить умовний стосунок, бо, крім нього, тут є і реггі, і панк-рок, і, звісно ж, спогади про наше рокабільне минуле. Славнозвісна "Несе Галя воду" зазвучала, майже як Red Hot Chilly Peppers, а струнна секція у пісні "Тече вода" (подарунок від нашого приятеля, скрипаля-віртуоза Василя Попадюка) змушує згадати рок-балади із симфонічним оркестром.
– Новий альбом є, сказати б, ознакою патріотизму чи вас просто привабив великий музичний потенціал українського фольклору?
– Патріотизм має будуватися на конкретних справах, а не на повторюванні гарних слів. Сподіваюся, це саме той випадок. Тому краще поговоримо про потенціал фольклору. Українська пісенна спадщина надзвичайно багата і заслуговує на більшу увагу. Є кілька дуже відомих пісень і, можливо, кілька десятків тих, що на слуху. Але ж насправді існують сотні сотень чудових мелодій. Якщо їх увести в сучасний музичний контекст, вони тішитимуть багатьох слухачів. Нині загальносвітові музичні тенденції такі, що популярна культура розвивається за рахунок фольклору. Українцям у цьому сенсі є чим поділитися. Але передусім надавання свіжого забарвлення витокам нашої національної культури потрібне нам самим. У цих мелодіях та текстах на енергетичному рівні зашифровані важливі послання наших пращурів, які однаково збагачують і музикантів, і слухачів.
– Ідея записати альбом такого спрямування з’явилася, напевно, не без впливу "балканщини" – Кустуриці, Бреговича?
– Я ніколи не приховував своєї любові до всієї цієї балканщини-циганщини. Для мене це був один з найяскравіших прикладів того, як круто і сучасно може звучати фольклор. Якщо альбом "УкраїнSKA" зможе конкурувати з кращими зразками сучасної балканської музики, це для мене буде найбільшим компліментом. Щоправда, для цього не завадив би ще й український Кустуриця.
– Mad Heads XL незабаром виступить на концерті, присвяченому лідерові "Братів Гадюкіних" Сергію Кузьминському. Яку пісню обрали для переспіву?
– Пісню "Америка", і це не випадково. Вона має класичні рок-акорди, тому одразу мене привабила. Тим паче, цього року ми вперше будемо грати в США: 3 липня, напередодні Дня незалежності, виступатимемо в штаті Нью-Йорк на фестивалі, який організовує українська діаспора.
– Америка Америкою, а у нас побутує думка, що на Східній Україні всіляке "етно" мало кого цікавить, принаймні – не так, як на Західній. Чи існує для тебе такий розподіл України?
– У культурному сенсі розподіл на Схід і Захід розцінюю як грубий підхід до справи. Україна значно більш різноманітна. Навіть найближчі західні райони – Буковина, Волинь, Галичина – суттєво різняться і за традиціями, і за ментальністю. Чи потрібно пояснювати, що львів’янин відрізняється від гуцула з карпатського села, а одесит від донеччанина і так далі? Якщо говорити в загальних рисах, то, судячи з реакції слухачів на наших концертах, можна дійти висновку, що південна публіка емоційніша, натомість західна – стриманіша і вихованіша. Щодо нашого фольклорного репертуару, то його будь-де сприймають "на ура", у тому числі і за кордоном.
Тарас ПІЦ
