25 липня 1980 року відійшов у вічність видатний російський актор, поет, виконавець власних пісень Володимир Висоцький. Пройшовши земний шлях довжиною 42 роки, він, на відміну від інших, не боявся висловлювати власну позицію і спротив тоталітарній системі відверто, послідовно і вголос.
Достатньо акторові було проспівати з надривом голосу і серця "Охота на волков" чи "Кони привередливые", щоб у слухачів починався процес масового відновлення відчуття власної гідності, яке так активно знищували у них протягом післявоєнних десятиліть.
То ж яка доля спіткала би Володимира Висоцького, якби йому довелося дожити до теперішнього 72-річчя? Що гадають про це його сучасники, не байдужі як до нього, так і до його творчості?
Чернівчанин Олександр Попенко в 1970-1990-х роках обіймав посади заступника директора в декількох московських театрах, у тому числі Московського драматичного театру на Таганці за часів роботи в ньому В. Висоцького:
"Для мене Володимир Семенович Висоцький був і до нині залишається видатним актором-громадянином, поетом-трибуном, який своєю енергійною творчістю воскрешав у нас загнану в глухий кут людську гідність.
Глибоко впевнений, що і в наших нинішніх, відверто прагматичних реаліях життя, він би залишався вірним своїм громадянським ідеалам.
Семен Цидельківський – багаторічний директор Будинку естетики та дозвілля Чернівецької міської Ради, письменник, поет, есеїст, імпресаріо: "Володимир Висоцький був і залишається прикладом вільної особистості, незважаючи на несприятливі умови існування творчої людини за авторитарної системи керівництва країною.
Він був своєрідним ідолом, якому за часів войовничого атеїзму, не маючи можливості відвідати службу в християнських храмах, синагогах, мечетях, поклонялися мільйони людей.
За минуле 30-тиріччя в спілкуванні з представниками творчої еліти, запрошених мною в Чернівці, досить часто мова торкалася їхнього ставлення до цієї величної постаті, і можу сказати, що абсолютна більшість із них і за життя, і після смерті Володимира Висоцького ставилась до нього з величезною повагою, віддаючи належне його громадянській мужності і безкомпромісності, хоча в текстах своїх пісень Володимир Висоцький ніколи не був відвертим дисидентом існуючому в країні суспільному ладу, залишаючись ним насамперед внутрішньо.
Тому я можу з впевненістю стверджувати, якщо він би був нині разом із нами, його акторська і літературна творчості у відповідь на пануючу в наш час масову зраду, продажність, поклонінням не духовним, а матеріальним цінностям, набула би ще більш жорстких форм виразу в боротьбі за моральне очищення суспільства".
Віктор Стребежєв, доцент фізичного факультету Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, майстер спорту з альпінізму, Лауреат Всесоюзних та Всеукраїнських фестивалів і конкурсів бардівської та туристичної пісні:
"Відверто кажучи, я не провидець, і не можу з впевненістю передбачити, яким би був подальший життєвий шлях Володимира Висоцького, якби доля дозволила йому дожити до нашого часу. Особисто для мене він залишився таким, як я його запам’ятав – чесним, відвертим, безкомпромісним у творчості й житті. Тому своїм громадянським обов’язком, своєрідною даниною пам’яті митцеві в рік 30-річчя з дня його смерті, визначив для себе проведення концертів, складених із його пісенних творів. І коли на концерті в приміщенні міського клубу творчої молоді "Автограф" значна кількість слухачів майже всі пісні співала разом зі мною, розумієш, що роки не владні над творчістю генія".
Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ
