Зайве говорити, наскільки складним і в різних значеннях слова небезпечним для письменників є образ Ісуса Христа. Літератор, який суворо дотримуватиметься канонічного Євангельського сюжету, ризикує просто повторити загальновідомі речі і бути нецікавим, натомість автор, який захоче "зоригінальничати", може увійти в конфлікт із церквою і накликати на себе гнів віруючих, як це трапилося з французьким істориком і філологом ХІХ століття Ернестом Жозефом Ренаном після публікації книги "Життя Ісуса", що намагалася раціонально, без Божого втручання пояснити підставові для християн чудеса. Неодноразово цей образ десакралізувався й у літературі ХХ століття, зокрема у таких творах, як "Остання спокуса" Нікоса Казандзакіса, "Агасфер" Стефана Гейма, "Цар Ісус" Роберта Грейвза, "Євангеліє від сина Божого" Нормана Мейлера тощо.
Спробою розвінчання Божественної суті Спасителя є і роман "Євангелія від Ісуса Христа" сучасного португальського письменника Жозе Сарамаго. Поруч із "Кодом да Вінчі" Дена Брауна цей роман вважається однією з найскандальніших книжок ХХ століття. Католицька церква визнала його образливим для християнських почуттів, тим часом Нобелівський комітет вручив автору найвищу світову літературну нагороду. Роман Жозе Сарамаго перекладений практично всіма європейськими мовами (українською він щойно вийшов у видавництві "Фоліо") і близько двадцяти разів перевидавався на батьківщині письменника.
У трактуванні Сарамаго Ісус був людиною, що жила, працювала та любила, як і решта їй подібних. Те саме стосується й батьків Христа – Йосипа й Марії, звичайних юдеїв, чиє існування змінюється після візиту жебрака, який і сповіщає матір про народження незвичного дитяти. Кожна з традиційних біблійних подій, пов’язаних із життям Христа, набуває у романі буденного виміру, ґрунтуючись на цілком земних причинах. Так, Ісус народжується в печері з допомогою рабині-повитухи Саломеї; про заплановане знищення немовлят в Єрусалимі Йосип випадково дізнається від римських легіонерів; а в пустелю його син іде лише заради того, щоб знайти загублену вівцю.
У романі Сарамаго Христос виконує радше роль пасивного учасника, мимоволі втягнутого в хід біблійної історії, який, вочевидь, зовсім не планував брати на себе роль Спасителя світу. Особливо це помітно у розмові з Отцем, коли Ісус відмовляється виконувати призначену йому Божественну місію, кажучи: "Я розриваю нашу угоду, хочу жити, як звичайна людина". Тягар вибраності стає занадто важким для простого чоловіка, який лише починає пізнавати світ і усвідомлювати своє місце в ньому. Акцентуючи увагу на "антибожественному" в Ісусі, Сарамаго позбавляє свого персонажа героїки, показуючи його передусім людиною з її бідами та сумнівами, бажаннями і помилками.
Протилежний скептицизмові Сарамаго погляд знаходимо в романі не менш відомого письменника і також лауреата Нобелівської премії Франсуа Моріака "Ісусове життя". Французькою книга побачила світ 1936 року, а в українському перекладі її минулого року випустило видавництво "Дух і літера". Твір Моріака є апологією Христа з погляду католика, який не сумнівається у Божественній природі Ісуса та автентичності Нового Заповіту. У цій книзі французький письменник намагається пояснити читачеві певні місця Святого Письма, які, на його думку, можуть бути недостатньо зрозумілими. Моріак активно апелює до релігійних мислителів минулого – Августина, Сен-Сирана, Бонавентури, Томи Аквінського, часто використовуючи їхні авторитетні думки для витлумачення тих чи інших релігійних проблем і спонукаючи широку читацьку аудиторію до роздумів.
На відміну від "Євангелія…" Сарамаго, в "Ісусовому житті" співіснують два плани розповіді – "земний" і "небесний". Жодному з них Моріак не надає переваги на шкоду іншому. Перед читачами постає Син Людський і Син Божий, який сторінка за сторінкою відкриває людям свою життєдайну мудрість. Загалом, навряд чи роман Сарамаго здатен похитнути віру тих, у кого вона є, так само, як роман Моріака навряд чи наверне тих, кого не навернула Біблія. Але, здається, ознайомлення з олітературеною історією Христа в кожному разі не зашкодить нам у ці передпасхальні дні.
Лілія ШУТЯК
