«Глядачі співали разом із нами, плакали і сміялися»

Ювілейний авторський концерт "Україна і Бог" відомого дуету "Писанка" – заслужених артистів України Оксани Савчук та Івана Кавацюка – відбувся 7 лютого з повним аншлагом. Ще задовго до виступу в касі облмуздрамтеатру розкупили всі квитки. Ми зустрілися з дуетом "Писанка" після концерту в їхній затишній домівці.

Оксана САВЧУК: "Ми тішимося, що на наш ювілейний концерт прийшло так багато людей і вони були душею з нами. Ми витратили на організацію всі кошти, які вдалося заробити минулого року. Спочатку хотіли зробити лише один концерт. Та коли побачили, що квитки швидко розкупили, зрозуміли, що мусимо провести ще хоча би один. Бо не всі охочі могли потрапити на наш виступ. Нам постійно телефонували знайомі, скаржилися, що не можуть придбати квитки. Всю організаційну ношу взяв на свої плечі наш духовний наставник отець Валерій Сиротюк. Адже наш концерт був посвятою Українській Греко-Католицькій Церкві, яка вийшла з підпілля 20 років тому. І так Бог дав, що наш ювілей збігся з цією датою.

Іван КАВАЦЮК: "Ми побачили, що люди засумували за такою тематикою. Вони хочуть серцем відчувати пісню – ліричну, народну, духовну. Глядачі співали разом із нами, плакали і сміялися. Це була наша щира сповідь перед ними, в якій нам допомагав… ангел. Щоправда, він перебував за сценою, і було чути лише його голос. Роль ангела виконував заступник директора телекомпанії "5 канал" Василь Федоряк. З нами працювала ціла команда, яка відмінно впоралася зі своїм завданням".

Оксана САВЧУК: "Було дуже важко підібрати пісні для концерту, який тривав три години. Потрібно було вибрати найкращі з-поміж сотень, які ми співали за 20 років. Тому програму змінювали десятки разів. Наш виступ умовно складався з трьох частин. У першій звучали автентичні народні пісні. У другій особливе місце зайняли духовні пісні, які написав для нас отець Валерій Сиротюк. А наприкінці разом із нами співав увесь зал. Іван вперше заграв на цимбалах відомий "Щедрик" Леонтовича і "Чардаш" у власному аранжуванні.

Під час усього концерту на екрані йшла хроніка наших виступів, кліпів, фотографій за 20 років. А також демонстрували світлини наших з Іваном батьків, родичів, друзів. Коли я виконувала "Сад дитинства", відчула, ніби хтось поклав мені руку на плече. Може, це був мій покійний тато Василь, який дуже любив, коли я співала. На наших концертах завжди присутня наша мама Єлизавета".

– У вас були дуже гарні сценічні костюми. Хто пошив їх?

Оксана САВЧУК: "Цього разу наші костюми розробляла і шила талановита молода художниця-дизайнер Людмила Петровська. Ідея, звичайно, була наша. Хотілося відобразити зустріч Різдва з Великоднем, зими з весною. Я згадала, що моя мама на Стрітення завжди випікала з тіста "журавликів". Тому захотілося, щоби на костюмі були вишиті ці пташки. Їхнє зображення використав і наш син Сашко, який робив сценографію. Таким чином вийшла цілісна гармонійна картинка".

– Скільки концертів ви провели за 20 років?

Оксана САВЧУК: "Ми ніколи цього не рахували. Напевно, десятки тисяч. Ми співали і на великих сценах, і на дуже маленьких у сільських клубах, навіть на лісових галявинах. Виступали у багатьох країнах світу. Не кажучи вже про те, що об’їхали майже всю Україну, побували на найменшому хуторі Буковини. Якось в одному селі нас зустрічали з хоругвами. Коли ми побачили урочисту процесію, подумали, що повинна приїхати якась важлива церковна особа. А священик каже: "Це ми вас так зустрічаємо, бо до нас мало хто приїжджає з артистів".

– Вас не засмучує, що вам і досі не дали звання народних артистів України?

Іван КАВАЦЮК: "Народними нас вже давно визнав народ, для якого ми співаємо пісні, збережені з діда-прадіда. І це основне. А найвищою нагородою для нас є любов від Бога і визнання Української Греко-Католицької церкви – медаль "Божої Матері". Хоча наша мама дуже хоче дочекатися цього звання для нас".

– Які у вас творчі плани?

Оксана САВЧУК: "Ми працюємо в обласній філармонії, тому в лютому будемо виступати з концертами в обласних та міських школах. Будемо робити телевізійні версії нашого ювілейного та великоднього концертів. А потім кудись поїдемо. Адже наше життя – це постійні дороги".
Надія БУДНА