Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Сьогодні минає 150 років від дня народження Чехова. І ось що я з цього приводу хочу сказати: якби люди, які складають шкільні програми, вміли читати трохи уважніше, то його творчість – з огляду на її максимальну травмонебезпечність для юних душ – у школі б не вивчали. На щастя, учні також читають Антона Павловича абияк, тупо повторюючи за своїми вчителями труїзми про "зорю нового життя" і про гуманістичні ідеали, згідно з якими "в людині все повинно бути прекрасним". Бути воно, може, й повинно, але не було і не є, і Чехов як фаховий лікар без жодних ілюзій діагностував у своїх творах цю невиліковну недугу. До речі, хто у нього вірить, що "воссияет заря новой жизни" і "восторжествует правда"? Пацієнт психіатричної палати №6. Та й той усвідомлює всю "пошлость" таких формулювань. Е ні, якби Чехов був гуманістом, він би не належав до моїх найулюбленіших письменників. А так – належить.

Хто знайомий з біографією генія, може у цьому місці запротестувати: хіба зовсім молодий Антоша, маючи батька з матір’ю і двох старших братів (а також двох молодших і сестру), не взяв на себе обов’язки голови збанкрутілої родини і не тягнув цю лямку до самої смерті, причому бадьоро, з усмішкою, без нарікань? Хіба лікар Антон Павлович удень і вночі, у дощ і сніг не мчав на виклики до хворих, не приймав пологи у бідних селянок, не боровся з епідеміями холери? Хіба вже відомий і хворий на туберкульоз письменник Чехов не поїхав через усю Росію на Сахалін, щоб самотужки здійснити перепис тамтешнього населення і донести до столиць інформацію про катастрофічні умови життя на "арештантському острові"? Вервицю прикладів шляхетної поведінки А.П. можна доточувати безкінечно – і все це буде чиста правда.

Але правда про життя Чехова і правда Чехова про життя – це зовсім різні речі. Як там говорить оповідач хрестоматійного оповідання: "Вы взгляните на эту жизнь: наглость и праздность сильных, невежество и скотоподобие слабых, кругом бедность невозможная, теснота, вырождение, пьянство, лицемерие, вранье". А ще точніше, справа навіть не у висловленій Чеховим правді (загалом добре відомій і без нього), а в художньому способі її висловлення і висновках, які саме завдяки цьому способу з неї випливають. Недаремно глашатаї народолюбної літератури на кшталт критика Михайловського розгледіли в очах письменника "недобрі вогники" і запідозрили його в байдужості.

Мали рацію: Чехов справді був байдужим до народницької ідеології, так само, як до ліберальної, консервативної, марксистської і решти ідеологій, які будь-коли існували на світі, оскільки не вірив жодній з них і, відповідно, жодною з них не бажав затуманювати свого безжалісно тверезого погляду на дійсність. Така "безідейність", з одного боку, викликала невдоволення прямолінійних читачів, які люблять точно знати, хто винуватий і що робити, а з іншого – давала можливість сприймати Чехова, як кому подобається. Пам’ятаєте новелу "Душечка" – про бідолашну Оленьку, яка "усім серцем" прикипала по черзі то до театрального антрепренера, то до торговця лісом, то до ветеринара? А прикипівши, вибудовувала собі "світогляд", заснований то на освітніх функціях театру, то на вартості дванадцятиаршинних колод, то на хворобах великої рогатої худоби. Моральний проповідник Лев Толстой побачив в образі Оленьки християнський ідеал жінки, беззастережно відданої своєму чоловікові. Пролетарський буревісник Максим Горький – заклик до боротьби з соціальним рабством. Тим часом "байдужий" Чехов просто розповів одну із сотень своїх в’їдливо-дотепних історій. Цього разу – про, мабуть, душевну, але безмозку істоту, життя якої абсолютно позбавлене самодостатнього сенсу.

Відступимо на крок. В історії народів і держав принцип крещендо не діє. А діє радше принцип маятника: притисне – попустить – знову притисне. Чехову з цього погляду не пощастило: щойно він – як Антоша Чехонте – встиг опублікувати в періодиці кілька гумористичних мініатюр, як народовольці вбили далеко не найгіршого російського царя Олександра ІІ. Наслідком цього теракту стало "закручування гайок", посилення цензури і відчуття загальної суспільної апатії. У протилежний бік маятник хитнувся 1905 року, тобто вже після смерті Чехова. Таким чином, уся його творчість припала на вельми понурий період, дочекатися кінця-краю якого письменник не мав жодної надії, про що неодноразово сам говорив. Але, з іншого боку, Чехов володів несамовитим почуттям гумору. Сміх у нього – не оздоба творів, а універсальний спосіб пізнання світу і реагування на нього. Відомо: різні люди в одному і тому ж бачать різне. Так би мовити, "ти смієшся, а я плачу". Чому так відбувається – хай думає психологія. Літературознавство ж констатує: Чехов сміявся – не крізь сльози, а до сліз.

І тут ми підходимо до однієї з двох, як на мене, найважливіших складових чеховського генія (друга – це його "техніка письма", неперевершеність якої визнавали не лише запеклі ідейні критики Чехова, а й друзі-письменники, що трапляється значно рідше). Отже, Чехов жив у безнадійні часи і сміявся. З чого і з кого? З усього, з усіх і з себе самого. Знайдіть у нього "позитивного героя". Не героя з високими ідеалами, мріями про щасливе майбутнє і спрагою неземного кохання – ні, такими у Чехова можна загатити всі греблі довкола всіх змальованих ним маєтків, а героя, який би, розводячись про свої прекраснодушні плани, реалізував хоч десяту їхню частину. Немає таких. Той, хто у Чехова щось робить, як правило, не розуміє, що і чому він робить. Той, хто розуміє, як правило, не робить нічого. Звичайно, і першим, і другим можна знайти виправдання в "обставинах життя", оплакати їх разом з їхніми обставинами і подарувати їм "проблиск надії" – як це заведено в "гуманістів". Але не у Чехова.
Не надто знаний у системі шкільної освіти філософ Лев Шестов писав: "Чехов був співцем безнадії… Він постійно мовби в засідці сидить, виглядаючи і підстерігаючи людські надії. І будьте певні: жодної з них він не прогавить, жодна з них не уникне своєї долі". Перед чеховськими героями – "завжди безнадія, безвихідь, абсолютна неможливість будь-якої дії. А попри те – вони живуть, не вмирають". Отож-бо й воно: крім якогось переляканого до смерті чиновника чи самозамученого Іванова, решта продовжує своє безглузде існування під нав’язливий акомпанемент балачок про Москву, зорю нового життя, прекрасне обличчя, одяг і душу. Чи ж не "пошлость"? Чи не комедія?

Дуже показовою є історія непорозумінь довкола перших постановок п’єс Чехова, коли і режисери, і актори не могли второпати, як можна грати відсутність дії і як можна називати "Чайку" чи "Вишневий сад" комедіями. Що комічного у банкрутстві Раневської і Гаєва, у зрошених їхніми сльозами вишнях, які за мить поляжуть під сокирою купця Лопахіна, у мріях вічного студента Петі про юну Аню і щастя на всій землі? Навіть Станіславський і Немирович-Данченко, для яких, власне, і писалася остання п’єса, вважали її драмою. А важко хворий Чехов за два місяці до смерті продовжував наполягати, що "Вишневий сад" – це комедія, і просив постановників прочитати її нарешті уважно.

Так, "Вишневий сад", як і вся творчість Чехова, – це суцільна комедія марноти людського життя, в якому місце дії зайняли слова про дію. Але на ще глибшому рівні це комедія безвиході людей, які не можуть ні змиритися з дійсністю, ні витримати її, а відтак не можуть ні мовчати, ні діяти. Безперечно, це дуже жорстока комедія, і саме тому читачам, які ще не втратили дитячих ілюзій, про неї краще не знати. Зате по-справжньому зрілим особистостям вона піде на користь. Бо справжня зрілість – це вміння жити, сміятися і робити те, що мусиш, попри відсутність надії на результат. Принаймні самому Чехову це вдавалося.
Олександр БОЙЧЕНКО
Рейтинг:
(голосів: 1)
29-01-2010, 11:57
Коментарів 0 Переглядів 2445

загрузка...
Мертва дитина у валізі: судмедексперти розповіли нові деталі справи
Результати повторної експертизи будуть відомі приблизно за тиждень
Конфлікт у Чернівецькій міськраді: невідомий вдерся до кабінету секретарки виконкому
Коли патрульні прибули на виклик, чоловіка вже не було, а заявниця відмовилась від написання заяви
Керівник штабу Зеленського на Буковині поскаржився Баканову на Бурбака та його оточення, – соцмережі
У мережі опублікували копію нібито заяви Другановського, який поскаржився в СБУ, поліцію та ДБР на оточення народного депутата Бурбака
Популярне Коментують
• Новини
























загрузка...
У всесвітньому рейтингу щастя 2019 року Україна зайняла всього лише 133-е місце. Хоча, за словами вчених, які проводили дослідження, якщо описати складові індексу щастя, все досить просто.
"Хочемо розвиватися у Чернівцях, щоб люди працювали вдома" (на правах реклами)

Як працюють на одному із найбільших підприємств Буковини ТОВ "Аутомотів Електрік Україна"
"Західний судинний центр" - лікарі, яких ви знаєте! (на правах реклами)

Про особливості роботи центру та переваги методик, які тут використовують, розповіли судинні хірурги "Західного судинного центру" Юрій Оліник та Володимир Савін.
Робимо повірку лічильників води з "Гекон" (на правах реклами)

Дуже важливо вчасно виконувати його обслуговування та повірку лічильника
Мережа «Копійочка» вже вкотре дарує вам призи! (новини компанії)

31 травня мережа магазинів потрібних речей "Копійочка" поповнилась ще одним магазином в м. Чернівці, по вул. Головна 215