Оце, не повірите, надумав сказати вам напередодні виборів щось приємне. Звичайно, щоб стверджувати, ніби українські вибори належать до приємних подій, треба бути або незламним оптимістом, або безнадійним ідіотом, що, зрештою, в контексті наших політичних реалій одне й те саме. Тим часом ми з вами не такі, бо ми з вами – мудрі люди. Але, якщо подумати, то чи не полягає мудрість зокрема в тому, щоб і в найкращому вміти бачити щось погане, а в найгіршому – щось хороше? Щоправда, слід ще уточнити, про яку саме мудрість ідеться. Тобто – беручи узагальнено – про західну чи східну. Західну – беручи узагальнено – можна визначити як мудрість активну, екстравертну, спрямовану на зовнішній світ. Десь від Протагора починаючи, ця мудрість оголошує людину мірилом усіх речей і ототожнює свободу з відповідальністю. "Хочеш змінити своє життя? – запитує західна мудрість. – То йди на виборчу дільницю, бери бюлетень долі у власні руки і голосуй за гідного кандидата". Одне слово, західна мудрість – це мудрість, від якої нам жодної користі немає. Якщо ви зараз читаєте ці рядки, значить ви вже досягли віку, коли людина вміє читати. А якщо ви вже досягли віку, коли людина вміє читати, значить до цивілізаційного прориву України на Захід ви все одно не доживете. То пощо вам західна мудрість? Інша справа – мудрість східна або ж пасивна, інтровертна, спрямована сама на себе. Незворушно просидівши у позі лотоса шість тисяч років, східна мудрість каже (точніше, не каже, бо говорити тут нема про що, а лише безпристрасно зауважує краєчком свідомості): "Які кандидати? Які вибори? Яка відповідальність? Хто, будучи сповна розуму, може брати на себе відповідальність за цей нав’язливий каламутний сон, який навіть невідомо кому сниться?". І продовжує медитувати на розташований у районі власного пупа центр Всесвіту… Приємно, що Схід додумався до такої мудрості: після виборів вона в будь-якому разі стане нам у пригоді.

Олександр БОЙЧЕНКО