«Смерека» у виконанні рокерів сподобалася навіть німцям

Коли українські рокери з гурту "Mad Heads XL" заспівали на Соборній площі пісні "Смерека" та "Ой, на горі два дубки", їм у захваті підспівували тисячі людей. Ідея рокерів переспівати народні композиції сподобалася меломанам. Музиканти вже навіть почали запис цього проекту, який отримав назву "УкраїнSKA".
Лідер гурту Вадим Красноокий розповів читачам "МБ" про новий проект, курйози на сцені і зізнався, що навіть у карантин не нудьгує.
На сцені вхопився за кабель під напругою
– Чому вирішили працювати із авторськими переробками народних пісень?
– Спочатку це був експеримент, ми записали декілька пісень ще кілька років тому. Нам дуже сподобалося те, що в нас вийшло. Тоді ми почали грати їх на концертах і переконалися, що слухачів це також не лишає байдужими. Зрештою ми включили ті пісні до альбому "Надія є", а на майбутнє у мене з’явилася думка присвятити народній пісенній спадщині більше уваги. Саме тому альбом "Forever" (останній, що виходив) ми вже склали лише з власних пісень. А для народних задумали окрему програму – проект "УкраїнSKA".
– Хіти дуже подобаються публіці. Можливо, ними зацікавляться і за кордоном.
– Я також гадаю, що це може бути цікаво не лише в Україні. "Смерека" в нашій обробці вже виходила у збірці в Німеччині, зараз спілкуємося із німецькою рекординговою компанією стосовно видання цілого альбому народних пісень.
– У рамках туру "З Україною в серці" ви часто виступаєте на великих сценах. Хвилюєтеся?
– Стосовно хвилювання можу чесно зізнатися, що абсолютно не пам’ятаю свій перший виступ на сцені – настільки адреналін шибнув у голову. Пам’ятаю, що був такий концерт, а що там було і як – зовсім не пригадую. Хвилювання присутнє і тепер, але вже давно не заважає сконцентруватися на концерті. Зате буває, що заважає інше. Трапляється, що деякі пісні, які для мене є дуже важливими, викликають сильний внутрішній потік емоцій і від цього перехоплює дух. Стає важко співати. Здавалося б – це ж добре, коли на сцені по-справжньому хвилюєшся, а ось виходить, що емоції мене самого збивають із ніг...
А була ще історія, що я на сцені ухопився за якийсь товстий кабель, і мене вдарило струмом. Ось коли руки реально трусилися, бас і барабани ведуть ритм, треба гітарі вступати, а пальці взагалі не слухаються… Тоді своє соло я запоров...
"Закоханий у музику"
– Ви працюєте радіоведучим. Це додає популярності вашому гурту? Чи навпаки, люди слухають рокера-улюбленця?
– Гадаю, є і того, і іншого потроху. А найголовніше те, що з колективом ФДР ує давня дружба. Сьогодні ми робимо програми, а крутять їх різні хвилі по всій Україні.
– Над чим зараз працюєте? Карантин не пригнічує?
– В жодному разі. Коли почалася криза і зменшилася кількість концертів, ми мали достатньо часу попрацювати над концертною програмою "УкраїнSKA", а тепер скористаємося нагодою записати ці пісні в студії. Ми чітко дотримуємося правила шукати переваги і нові можливості у будь-яких проблемах, чого і вам бажаємо. Крім того, бажаємо не надто панікувати стосовно карантину і піклуватися про своє здоров’я. А після закінчення карантину вести здоровий спосіб життя – тоді жодні грипи не страшні.
– Наскільки важливий для вашої творчості стан закоханості?
– Я закоханий в життя, в свою музику, ну і, звичайно, мої близькі люди завжди мене надихають.
Валерія Чорней

з досьє "МБ"

Гурт "Mad Heads XL" утворився в лютому 2004 року на базі відомого українського тріо "Mad Heads". До гітари, контрабасу та барабанів додалася потужна духова секція. Родзинка гурту – інструмент електроконтрабас. Він більший за бас-гітару, але менший за акустичний контрабас. Музиканти називають цей інструмент "Космо-бас". Це ексклюзивний інструмент, зроблений на індивідуальне замовлення, таких у світі більше немає.
У травні 2004 року гурт вийшов на сцену найбільшого українського фестивалю "Таврійські Ігри" і відтоді почав регулярно з’являтися на великих концертних майданчиках по всій Україні.
Кожен свій виступ музиканти перетворюють на яскраве шоу, що не залишає байдужими ані у маленькому клубі, ані на великій площі. Це зробило гурт популярним ще до того, як на телеекранах з’явився перший кліп.