Заведено вважати, що масові гуляння на зразок Дня міста не надто налаштовують людей на сприйняття класики, навіть якщо на час цих гулянь припадає відкриття концертного сезону. Але загальноприйнятим думкам не завжди треба вірити. Звісно, більша частина публіки обрала у день народження Чернівців майданчики, де лунала у кращому разі народна музика, а в гіршому – попса. Проте і людей, які надали перевагу філармонії та Органному залові, також виявилося немало.
Щодо Чернівецької філармонії, то вона відкрила сезон великим концертом усіх солістів і колективів. Своєю чергою, не лише прихильників, а й представників місцевої влади з подякою "за видатний внесок у розвиток музичного мистецтва" зібрав органний концерт професора Київської музичної академії Галини Булибенко. Вранці 4 жовтня на Філармонійній площі виступали юні музиканти – учні музичних шкіл міста, а увечері, коли на тому ж місці присутніх розважали, як могли, телевізійні "золоті гусаки", у залі філармонії відбувався аншлаговий концерт симфонічної музики. Звучали твори Сен-Санса, Енеску, концерт для скрипки з оркестром Яна Сібеліуса у виконанні Павла Чеботова.
Однак, найбільшою несподіванкою для мене стала подія, про яку не сповіщали афіші. Проходячи повз "Віденську кав’ярню", я почула музику, яка зупинила і мене, і далеко не мене одну. Оскільки сама кав’ярня була переповнена, заклад виставив стільці для випадкових слухачів просто на вулиці. І ось що з’ясувалося: на імпровізованій сцені у стилі австро-угорських часів, заохочуване шаленими оплесками і вигуками "браво!", два вечори поспіль виступало тріо музикантів. Звучали класичні фортепіанні мініатюри у виконанні Ольги Ластовецької, а також дуети з опер та оперет, романси та неаполітанські пісні у виконанні солістки філармоніі Олени Урсуляк і педагога Кіцманської музичної школи, хориста Миколаївської церкви Івана Куєка. А зробила цей подарунок рідному місту господиня "Віденської кав’ярні" Людмила Грекул.
Мало того: чудова музика виявилася вписаною у ширший культурний контекст. Як розповідає пані Людмила, їй захотілося бодай на кілька днів відтворити атмосферу і колорит колишньої вулиці Панської. Тому вона знайшла 25 костюмів тих часів, одягнула в них загримованих студентів училища мистецтв – і влаштувала міні-карнавал, на якому дами поважно дефілювали з кавалерами, а решта перехожих могли привітатися з Іваном Франком, Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською чи Францом-Йосифом і купити щось антикварне у єврея-крамаря. Кульмінацією ж цього дійства мала стати відповідна музика. І вона нею стала.
Арта МЕЛОС
