Жовтень 2008
батьківщина тебе зустрічає уніформою митника
солодким слоганом задоволеного політика
графіті у якому місцева софістика
димом вітчизни з цигарки запханої в рукав
запахом самогону – студентами у вагоні
кількома горобцями що не дають доїсти вороні
запліснявілий сир – по радіо знову гонять
туфту – смертю Римарука
позаду занепала Європа – Берлін й Бухарест
а тут пастух із козами самотній як перст
проводжає потяг – зіпершись об придорожній хрест –
"Тойоти" і "Мерседеси" на переїздах стоять
світлом різким – як хірурги – здійснюють кесарів розтин
залізничник із прапорцем – чухається мов від корости –
вчора ледь перебрав – повернення це так просто
наче змінити стать
після зустрічі із батьківщиною "Львівське 1715"
об’єднує всіх закоханих – консолідує націю
запах пива заповнює вагон і найближчу станцію
наче мобільні дзвінки і присохла сеча
у вагон-ресторан суне гурт неформалів
на зап’ястях тату – сині ружі і мальви –
і спілкуються часто – посередництвом мами –
згадуючи фестиваль і хто скільки разів кінчав
батьківщина в якій всіх цікавлять пристойні бабки
і вживається знак оклику але не ставлять крапки
гетьмани на етикетках і з ковбасою канапки
в підземці – віолончель
поруч Коля горланить своїм баритоном
сутенер б’є по морді повію – (злодій в законі) –
молоденькі менти під покровом Богородиці з ікони
чистять чернь
так – проходить осінь поверненням й жовтнем
не обмовившись проминанням – ані словом жодним
смиренним поглядом василіянина з Жовкви
що схиливсь при Святім письмі
і мені відкривається книжка – тому що я книжник
знаю що з-поміж братів – блаженних та ближніх –
батьківщина котра існує лиш тиждень
а решта її перейде не в час – а в сніг
Повернення II
для початку – ісход щоб повернення збулося блудним сином
наче прихід на місце злочину із сірником і бензином –
принишклі слуги вітця –
бо давно поділили маєтки – землі – стайні
підозрілі до всього – але в цьому вони одностайні
ти – паршива вівця
не тому що відбивсь від стада – а тому що посмів прийти
повернутися так невчасно – їм не потрібні зайві роти
ні пророк – ані старець
ні мовчання твоє що ти виміряв кількістю стіп
батько кинувсь назустріч – а вони зупинили "стій"
він поскаржився – старість
ти для них – наче блазень – що вистоюєш тут на колінах
ця земля щось вартує – але зараз упали ціни:
суховій – неврожай
хоч прозріння приходить для того хто спершу був сaвлом
і до тебе приходить сьогодні так само
жаль
він шорсткий – наче камінь – сипкий – як пісок – сухий – як комиш
тінь його переносить в місячнім світлі миш
знання їй диктує інстинкт
словом – повчися в каміння і у мишей – мовчання й неслів
повернення – це сумнів в еннім числі
розбризкане світло й тиньк
і коли ти встав із колін – слуги заметушились і пастухи
батька запхали в дурку – приписавши ліки й канони схим
ягня доїдають пси
з одеж приготовлених повисмикували нитки золоті
і ніхто не запрошує до шатра – ані в дім
і ти приблуда – не син
словом – збирай манатки і забирайся звідки прийшов
вони переписали пророцтва – поки ти латав мішок
і сушив сухарі
слуги закаменували в мовчання скрегіт замків і дверей
крихти з твоїх сухарів годували їхніх курей
різних порід
твій відхід із міста заспокоїв слуг – їхніх жінок – челядь
вони попивали вино – їм смакувала вечеря
скрикувала породілля
їм вдалося – батька вдягнути у гамівну сорочку
примножити стадо овець – видати заміж дочку
а потім ні впало ні сіло
тебе позбутися – словом – за успіх і пили
коли на твоїм шляху зірки осипалися пилом
і падали стрімголов
креслячи знаки – наче Господь крейдою креслив по дошці -
батько який вибігає – із синяком при оці –
назустріч босоніж – ступню проколов
що ж для тих слуг що зараз хмільно сидять при чарці
не довіряють нікому тільки старій вівчарці
котра пантрує маєтки
їм не потрібні притчі – блудні сини – їх досвід
крик божевільного батька: ось він!
записи в зшитках
їм не потрібні пророки – ні в норах ні в гніздах –
лиш вівці котрі посмикують трави і колять ніздрі
оцей пейзаж і земля
Добре що здихались блудного сина й батька
Темніє поміж каміння оливків посадка
насувається ніч і оживає тля
Василь МАХНО (нар. 1964 р. у Чорткові) – поет, есеїст, перекладач, драматург. Автор поетичних збірок "Схима", "Самотність Цезаря", "Книга пагорбів та годин", "Лютневі елегії та інші вірші", "Плавник риби", "38 віршів про Нью-Йорк та дещо інше", "Cornelia Street Cafe: нові та вибрані вірші". Окремими виданнями збірки віршів виходили у Польщі, Румунії та США. Окремі вірші, есе та драми перекладали також сербською, німецькою, вірменською, російською, словенською, білоруською, литовською, малаямською, чеською, портуґальською та їдиш. З 2000 року живе у Нью-Йорку.
