Український гурт "ДахаБраха" відомий не лише у нашій країні, але і за кордоном. Він випустив вже два альбоми фольклорної музики різних культур. Родзинка гурту – його творчість сповнена містики.
Інструментальний ряд "ДахаБрахи" – гуцульський барабан, джамбе, дарбука, великий барабан, віолончель, дитячі гармошки, австралійське діджеріду, акордеон, гармошка "Ромашка", тромбон, всілякі шумові інструменти (вітер, дощ), індійські табла, бугай…
"Містику на практиці не пробували"
Фронтмен гурту Марко ГАЛАНЕВИЧ розповів про концепцію гурту.
– Ми беремо фольклорні першооснови різних культур і намагаємося їх переосмислити, зрозуміти та надати їм якогось нового звучання, – пояснює Марко. – Щодо містики, якої сповнені наші пісні, то це невід’ємна частина побуту наших предків. Нам інколи говорять, що ми займаємося ворожіннями, щоби привертати увагу слухачів. Насправді ніякою містичною практикою ніхто з учасників колективу не займається.
– Вся ця чортівня завжди жила поруч з українцями, – каже далі Марко. – У господарстві були корова, віл, а десь далі жив чорт. У сусідньому селі жила відьма. І це було звичайним явищем, цього ніхто не боявся. Такими самими звичними речами це є й для нас. Просто чим більше знайомишся зі старовинними текстами, тим більше починаєш розуміти їх.
Iноземці від гурту
в захваті
"ДахаБраха" відома за кордоном, адже бере участь у європейських фестивалях. Щодо якихось масштабних закордонних турне, то їх немає.
– Нас просто запрошують на фестивалі, оплачують нам дорогу, і ми їдемо, – каже Марко. – Щодо турне, то це потребує серйозної організації, і для цього потрібно бути не такими лінивими, як ми, адже доводиться продумувати графіки та безліч деталей.
За кордоном нашу музику сприймають дуже добре. Можливо, люди не розуміють слів, проте вони розуміють ритми, емоції.
– Одна з причин закордонних виступів – це нові враження, нові знайомства. Інша – це представити свій народ якнайкраще, – каже Марко. – Адже це якісно та престижно для нашої країни, і ми робимо це з гордістю.
Фронтмен "ДахаБрахи" також зазначив, що його дуже приваблюють Чернівці. Тут він зміг би пожити певний час. Йому дуже імпонує перехрещення багатьох культур, мов та старовинна архітектура.
– Одного разу ми проходили повз звичайне весілля, і музиканти грали досить цікаву музику. В Києві такого ніколи не почуєш, – із захопленням зауважив Марко.
Олександр БУЛІЧ
