У школі слідчого ізолятора на уроки йдуть залюбки

Невелика класна кімната, парти, дошка на стіні, на якій висить велика географічна карта – оце й уся "школа" в слідчому ізоляторі, яку відвідують його наймолодші "мешканці". Причому, на уроки хлопці ходять залюбки, бо тут почуваються вільно, та й з учителями можна порозмовляти на будь-які теми. Учнівський контингент – школярі 9-11 класів, які скоїли кримінальні злочини й уже засуджені чи перебувають під слідством. Кожен має ручку, зошити й підручники.
Навчаються
у трьох класах
– Цього року нам надійшло з Києва 240 підручників із різних предметів – надіслав галузевий департамент із виконання покарань, допомагає і міський центр освіти молоді, – розповідає заступник начальника слідчого ізолятора капітан внутрішньої служби Петро ЛИСАК. – Навчанням охоплено 45 осіб, із яких 17 – неповнолітні. Навчаються вони у трьох класах, де класними керівниками є Ольга Венгринович, Володимир Волков і Ольга Мотовилець. Діє школа в нашому закладі вже другий рік. У червні нинішнього року в нашому клубі було урочисто вручено шість свідоцтв та чотири атестати про неповну та середню освіту. Програма занять така ж, як і в загальноосвітніх школах. Розпочинаються вони о 14.00 і закінчуються о 18.00. Проводяться й уроки на виховну тематику: про шкідливість куріння, наркоманію тощо.
Ми побували на одному з уроків – зарубіжній літературі, який проводила заступник директора ЦОМу Оксана ПЕЛЕХ. Звернув увагу, що вчителька викладала матеріал так, ніби перед нею – не кримінальні злочинці, а звичайні учні. Вивчали творчість французького письменника Стендаля, зокрема його роман "Червоне й чорне". Обговорювали вчинки головного героя твору Жюльєна Сореля. Наша присутність і двох офіцерів дещо скувала учнів, але відповіді вони давали вичерпні і щирі.
"Є й такі, що шкодують про те,
що вчинили"
– Я не роблю якоїсь різниці між ними та звичайними учнями, – каже Оксана Петрівна. – Для мене вони такі ж школярі, як і в загальноосвітніх школах. Вельми цікаво ознайомлювати їх із творчістю тих письменників, які у своїх творах художньо описували антизаконні дії літературних героїв. Наприклад, Достоєвського, Бальзака. Бо важлива думка про це учнів, які вже мають за спиною злочини, що карається позбавленням волі. Є серед моїх учнів і такі, що шкодують не про те, що провинилися, а про те, що потрапили за грати. Дехто, довідавшись, що виховую 13-річного сина, підказує мені, як це треба робити – щоби він не став злочинцем чи наркоманом. Наприклад, перевіряти, чи в його кишенях немає чогось чужого. Загалом же ув’язнені учні ставляться до нас, учителів, добре.
Як каже Оксана Петрівна, є серед учнів і такі, що добре вчаться. Але їх небагато. Більшість вчиться на "трієчку". Наприклад, дев’ятикласник Андрій О. На рахунку цього невеличкого худенького підлітка – 17 скоєних злочинів. Моторний, жвавий хлопчина в перспективі стане потенційним злодієм, якщо не виправиться. Можливо, Андрій і не став би на хибний шлях, якби був надійний батьківський нагляд. Натомість його мама ще й прикривала вчинки сина.
До речі, вчителі, які приходять у слідчий ізолятор на уроки, здебільшого не відають про ті злочини, які скоїли їхні вихованці. Про це добре знає Петро Лисак, який дозволив нам поспілкуватися з кількома з них.
Андрій С., чернівчанин: "Батько відмовився від мене, а мама на заробітках у Греції. Я теж там був, володію грецькою мовою. Але повернувся додому, викрадав з автомашин аудіотехніку, а останнього разу викрав автомобіль "БМВ", покатався й покинув. "Здав" мене товариш. Засуджений до 5,6 року позбавлення волі, а до цього три роки перебував на обліку в міліції. У школі вчився добре, і тут теж. Причому, люблю як гуманітарні, так і точні предмети".
Микола Д., родом із Сторожинецького району: "Разом із товаришем убили діда, в якого викрали 1400 гривень. Убивати його не хотіли, так вийшло. Сподівалися, що старого не буде вдома. Я його лише раз ударив, він упав і, очевидно, забився. На крадіжку мене підмовив "подільник", хоча я не з бідної сім’ї – мама працює на ринку. Ми втекли з тієї хати додому, але міліція знайшла нас за допомогою службового собаки. Мав намір вступати у лісовий технікум, на тестуванні з української мови набрав 155 балів. Люблю географію й фізкультуру".
Іван П., родом із Новоселицького району: "Тут освоюю навчальну програму за десятий клас. Люблю біологію й хімію, особливо різні хімічні експерименти. Мрію стати лікарем. Чотири роки був із матір’ю в Югославії, вивчив сербську мову. Сів за те, що вкрав у працівника пункту гральних автоматів 500 гривень, а він заявив, що 1400".
Олексій О., чернівчанин: "Мої батьки перебувають на заробітках за кордоном. Мешкав у тітки, яку ми з другом пограбували, вдаривши сокирою, але не насмерть – не хотіли добивати. Єдина віддушина в ізоляторі – це уроки".
Є серед учнів СІЗОвської школи і дві 17-річні дівчини, одна з яких потрапила сюди за вбивство таксиста, а інша – за крадіжку мобільних телефонів.
Василь ГРИНЮК