Вкладники кредитної спілки "Бісер" укладали договори, згідно з умовами яких мали б отримувати 30 відсотків річних. Був у договорах і пункт, що вкладник може вилучити повністю свій внесок. Так усе виглядало на папері. Дехто із вкладників, зрадівши вигідній співпраці зі спілкою, навіть уклав угоди на будівництво квартири із однією з чернівецьких будівельних компаній. Але коли справа дійшла до того, щоби взяти певну суму в спілці, вкладники кредитної спілки "Бісер" вперше зрозуміли, що обіцяного можуть і не побачити.

– У мене з головою кредитної спілки "Бісер" була домовленість про те, що я даю гроші на розвиток спілки, а через рік мені куплять квартиру, – розповідає вкладник кредитної спілки "Бісер" пан Василь. – На це в мене були підписані всі необхідні папери, що й довів пізніше Першотравневий суд. Я вклав у спілку 200 тисяч на умовах купівлі квартири через рік або повернення грошей. У листопаді 2008 року ми з дружиною звернулися до спілки з проханням видати нам 100 тисяч, щоби зробити перший внесок за квартиру. Зачекали місяць – грошей немає. Потім нам сказали, що накладено мораторій на видачу грошей спілками. Я поїхав з’ясувати це до Києва, де мені сказали, що мораторію немає. Я взяв відповідні папери, що засвідчували відсутність мораторію, і привіз їх до спілки. Але директор сказав, що немає грошей і запропонував укласти кредитний договір. Я розумів, що це "ярмо", але дітися було нікуди, оскільки я уклав договір на будівництво квартири і мені потрібно було сплатити перший внесок. Згідно з кредитним договором, я мав платити 56-відсотків річних. Мені виплативли п’ятдесят відсотків від потрібної суми, і на цьому все скінчилося. Далі відповідь була одна – немає грошей. Я звернувся до наглядової ради, отримав усі папери, що зобов’язували спілку виплатити гроші. Але знову почув ту саму відповідь. Потім я почав розповідати про це іншим вкладникам, але ніхто мені не вірив, оскільки все було зроблено хитро: відсотки за депозитами вкладники отримували регулярно, і ніхто нічого не підозрював.

Голову спілки "Бісер" все-таки затримали працівники СБУ. Відбулося кілька судових засідань. Врешті-решт, вину голови було доведено, але вкладникам із того втіхи мало – їх до списку постраждалих не внесли. "… Визнати вас потерпілими і цивільними позивачами неможливо", – йдеться у відповіді СБУ. Обгрунтовується це тим, що голова спілки "Бісер" завдав матеріальної шкоди не вкладникам безпосередньо, а кредитній спілці. Кримінальну ж справу порушено не за фактами розкрадання додаткових пайових членських внесків, а за фактом розкрадання коштів, які призначалися для видачі кредитів.

– Першотравневий суд довів провину, і п’ятнадцятеро осіб виграли судові справи, які наразі знаходяться у судових виконавців. Але нас, вкладників, першотравневий суд потерпілими не визнав. Ми вимагаємо повторного розгляду справи, – каже пан Василь. – Чому в протоколах наших імен немає серед потерпілих і наші свідчення не занесено до протоколів? У зв’язку з цим СБУ не визнає нас потерпілими. Ми хочемо, щоби попереднє рішення відкликали з Першотравневого суду і розглянули справу повторно. На спілку "Бісер" не зареєстровано жодного майна: ні офісів, ні автомобілів. У спілки нічого немає. А де ж тоді гроші? Нас є п’ятнадцятеро осіб, які виграли суди. Решта уклали мирові угоди. Їм дадуть якийсь мізер, наприклад, тридцять відсотків, та й то не факт, що віддадуть.

– Я не розумію одного. Касу спілки ж арештували, а куди поділися ті гроші, які приносять кредитори? Усі позовні заяви доводив Першотравневий районний суд, злочинні дії голови спілки визнав, – каже Василь Іванович.

Нині ошуканий вкладник уже винен будівельній фірмі приблизно сто вісімдесят тисяч гривень. Але він не має змоги сплатити ці кошти. Разом із рештою ошуканих він поки що марно добивається повторного розгляду кримінальної справи та зарахування вкладників до числа постраждалих.

Михайло Салітра