Одну з найпотужніших гідроакумулюючих станцій світу будують у Новодністровську. Перший гідроагрегат із семи у режимі синхронного компенсатора планують запустити у грудні цього року (його потужність у генераторному режимі становитиме 234 мВат, а у насосному – 421 мВат). Для будівництва Дністровської ГАЕС відведено 890 гектарів землі. 70% із них – це присадибні ділянки, пасовища, лісові угіддя, сади. Людей, які мешкають на території, відведеній для станції, відселяють. Кореспондент "МБ" побувала на будівництві найпотужнішої ГАЕС у світі.
– Площа колгоспу на Сокирянщині за часів Союзу становила дві-три тисячі гектарів землі. Тобто, Дністровська ГАЕС – це третина колишнього колгоспу, – порівнює головний інженер генерального підрядника будівництва Дністровської ГАЕС "Енергопром" Іван ФУРМАН. – Відвід земель для будівництва станції здійснювався тоді, коли земля ще була у власності держави. Ті компенсаційні виплати, які надаються населенню, настільки великі, що сьогодні є багато людей, які бажають, щоб їх переселили. Відселено 400 сімей. Кожному ми будуємо господарство у селі Барнашівка Могилів-Подільського району на Вінничині. Вартість одного господарства – 500 тисяч гривень.
– Звичайно, виникають поточні конфлікти, – продовжує Іван Іванович. – Зараз у селі Ожеве Сокирянського району потрібно зробити планувальні насипи. Між захистом села Ожеве і присадибними ділянками утворилася виїмка. І цю виїмку періодично буде затоплювати дощами. Але люди, незважаючи на те, що ці землі підлягали відведенню під будівництво, засадили садами, які зараз починають плодоносити. А нам потрібно виконати ці планувальні насипи. А населення не дуже погоджується на ті розміри компенсацій, які передбачені. Наприклад, за яблуню віком від 10 до 20 років дають 20-30 гривень.
Сьогодні на будівництві Дністровської ГАЕС працюють півтори тисячі осіб. Кількість робітників на пусковий період потрібно буде збільшувати до трьох тисяч. А коли станція буде експлуатуватися, для її обслуговування потрібно буде максимум 300 осіб. До 2015 року в експлуатацію планують ввести всі сім гідроагрегатів.
– Вартість проекту – майже вісім мільярдів гривень. Але вона буде зростати, – каже генеральний директор генерального підрядника будівництва ДГАЕС "Енергопром" Сергій ЛІСНІЧЕНКО. – Для першого пускового комплексу потрібно 3, 6 мільярда гривень. Цього року, аби ввести гідроагрегат у генераторному режимі, потрібно 1,3 мільярда, а у режимі синхронного компенсатора – 900 мільйонів. У січні цього року ми освоїли на будівництві сім мільйонів гривень, у лютому – майже десять, а у березні – 24 мільйони. Згідно з планом, за перший квартал 2008 року виконано 105% робіт.


Навіщо потрібна ГАЕС
– Графік споживання електроенергії в енергосистемі будь-якої країни світу – нерівномірний. Впродовж доби він має два яскраво виражених піки, які фахівці називають "горбом верблюда". Це ранковий та вечірній максимуми. Для покриття цих максимумів потрібно утримувати генеруючі потужності. Зараз для генеруючих потужностей використовують переважно теплові електростанції. Перевага теплових електростанцій у тому, що їх в Україні багато. А недолік у тому, що вони не можуть швидко скидати напругу та швидко її нарощувати. Тому для покриття цих піків використовують гідроакумулюючі станції, які мають високу маневреність. Вони дуже швидко вмикаються в роботу і дуже швидко вимикаються – впродовж півтора-двох хвилин, – пояснює доцільність використання гідроелектростанцій Іван Фурман. – Такі станції займають невеликі площі. Як правило, вони – з малими витратами та великими потужностями. Коли в енергосистемі надлишок електроенергії – так звані нічні "провали" – ГАЕС використовуються у режимі синхронного компенсатора. Саме така роль відводиться Дністровській ГАЕС в енергосистемі України