П’ємо мінералку з аміаком і жабами (+аудіозаписи)

Оскільки під час літньої спеки буковинці споживали чимало мінеральної води, "МБ" вирішив з’ясувати, в яких умовах виготовляють напої. Першим, куди ми завітали, став Буденецький завод мінеральних вод у селі Буденець Сторожинецького району, який розливає мінеральну воду "Буковинську".

Побачене настільки вразило нас, що бажання споживати воду з написом на етикетці "джерело здоров’я, молодості та довголіття" відразу зникло.

Сплюснуту пляшку надувають… ротом

Для екскурсії заводом ми "перевтілилися" у наречених, яким для весілля потрібно придбати мінеральну воду.
При вході до заводу невеличка добудова до будинку, де сидить дівчина, яка продає мінеральну воду. Каже, що збуває мінералку за заводськими цінами. Один блок води коштує 22 гривні. У блоці – вісім пляшок. Дівчина каже, що на весілля зазвичай беруть 10 блоків.

Будинки, в яких знаходяться цехи – старі, покриті шифером, який уже майже розвалюється. Біля одного з будинків зустрічаємо директора і співзасновника заводу Василя ВЕКЛИЧА. Вітаємося і кажемо:

– У нас із Галею скоро весілля, хочемо у вас водички купити.

– Нема питань. Давайте оформимо замовлення. Скільки вам блоків треба? – запитує Василь Іванович.

– Десять вистачить. А можна нам зайти до цеху?

Один із працівників проводить нас до цеху. Будівля нагадує величезний сарай. Там працюють приблизно 15 людей. Стіни покриті пліснявою. Машина, яка розливає воду в пляшки, на вигляд дуже стара, покрита іржею.
Відразу впадає у вічі, що жінка на водорозливній лінії працює без рукавичок. До водорозливної машини надходять порожні півторалітрові пляшки. У них не доливається приблизно третина води. Тому працівниця доливає в них воду з інших пляшок. Вода частково стікає по голих руках працівниці й потрапляє до пластмасових пляшок.

– А вам не роблять зауважень, що ви працюєте без рукавичок? – запитуємо жіночку.

– Та ні. У нас десь є рукавички, але ми їх зазвичай не одягаємо, – відповідає працівниця.

Під водорозливною лінією стрибає велика жаба. Кореспондент "МБ" ледь не заверещала, побачивши її.
Проте найбільше нас шокувала інша річ. Посередині приміщення цеху біля однієї з працівниць лежить величезний прозорий пакет, в якому – сплюснуті порожні півлітрові пляшки для мінеральної води. Жінка бере кожну з них і ротом (!!!) роздуває, щоби вони випрямились. Після цього відразу кладе пляшки до водорозливної лінії, де вони наповнюються водою.

– А чому ви роздуваєте пляшки ротом? Хіба немає у вас спеціального обладнання, яке мало би це робити? – запитуємо жінку.

Жінка обмежилася відмовкою, що в її селі знайти роботу не так легко, тому доводиться працювати на цьому заводі у таких антисанітарних умовах.

Свердловину використовувати заборонено

Ситуація вже стає цікавою. Щоби розвідати, що тут коїться насправді, зустрічаємося з одним зі співзасновників заводу Трояном МУДРЯКОМ.

– Я народився і виріс у Буденці, тож пам’ятаю часи, коли на території села лише виявили мінеральну воду, – пригадує Троян Георгійович. – 1957 року тут шукали нафту, а замість нафти з-під землі вдарив фонтан води. Експертиза виявила, що вода має цілющі властивості! Тоді й вирішили звести завод для розливу мінеральної води. Потроху вода набула популярності на всій території Радянського Союзу. Я пропрацював на заводі 30 років.

Пригадую, працювали у дві-три зміни і випускали 110 тисяч півлітрових скляних пляшок на добу. Пляшка мінералки коштувала вісім копійок.

1991 року директором заводу став Василь Веклич. Тоді на заводі працювало приблизно сто людей. Усім їм після розпаду Союзу роздали ваучери заводу, тож усі власники ваучерів вважалися співзасновниками підприємства. Тоді Василь Веклич перестав видавати працівникам зарплатню. Заявив, що видасть гроші лише тим, хто віддасть йому свої ваучери. У людей не було виходу, тож ваучери віддали майже всі, крім шістьох співзасновників, які принципово відмовилися це зробити. Серед них був і я.

– Тоді, коли Василя Івановича лише призначили на посаду директора, гроші у заводу були, – продовжує Троян Мудряк. – У нас було 10 машин, чотири трактори, два магазини у Чернівцях, кіоски, 12-тисячна лінія для розливу води, кафе.

Директор продав машини і кафе. Побудував собі чотири будинки – два у Буденці, один у Сторожинці та один у Давиденах. Придбав для своєї сім’ї три автомобілі. Жодного разу він не радився з акціонерами щодо своїх дій.

Запитуємо Трояна Мудряка, чи він не знає, чому в пластикові пляшки доводиться власноруч доливати воду.

– Щоби знизити собівартість мінеральної води, Василь Веклич вирішив розливати її у півторалітрові пластикові пляшки замість скляних, – пояснює чоловік. – Але лінія для розливу води у нас була розрахована на півлітрові скляні пляшки. Тож директор звернувся до мене, щоб я підняв розливку вище – щоби можна було розливати у пластикові пляшки. Це замість того, щоби придбати спеціальну лінію для розливу води у пластикові півторалітрові пляшки Я це зробив, але ж лінія не розрахована на це, тому вода у пляшки не наливається повністю. І так працюємо вже 12 років.

– Тут ще один нюанс: під час виготовлення пластикової пляшки компресор завжди пропускає трохи мастила. З цим нічого не вдієш, – каже Троян Георгійович. – І перш ніж розливати воду в пляшку, потрібно її сполоснути. Проте на заводі устаткування для ополіскування пляшок немає, тож у них одразу наливають воду. Пляшки привозять з Івано-Франківська, тож не дивно, що під час перевезення деякі з них можуть деформуватися. Їх, як браковані, слід викидати. Проте замість цього працівники заводу самі надувають пляшки – ротом.

Окрім того, як виявилося, у заводу немає права на використання свердловини 1-Е, яка знаходиться за кілька метрів від цеху. Ще протоколом УкрТКЗ від 24.12.87 року №4686 приписано ліквідувати цю свердловину з метою охорони водоносного горизонту від забруднення. Натомість воду дозволили брати з іншої свердловини – 3-МВ, яка знаходиться за 300 метрів від цехів. Проте директор вирішив не витрачати кошти на проведення труби для підводки води до цієї свердловини, тому і надалі використовують ту, що поряд із цехами. А вона, за висновками експертів, недостатньо глибока, тут є поверхневі води, в які можуть просочитися інші речовини.

Державний комітет України з геології і використання надр листом від 14.01.99 року №21-2А-1 ще раз нагадав про цю заборону. Проте на директора це все одно не вплинуло – він і далі продовжує брати воду зі свердловини 1-Е.

"Я тебе знайду!" – пригрозив директор

Після почутого кореспонденти "МБ" офіційно попросили директора прокоментувати ситуацію на заводі. Телефонну розмову записали на диктофон.

Василь Веклич спочатку сказав, що буде розмовляти лише особисто, а почувши, що ми вже виїжджаємо на завод, заявив: "Сьогодні наш завод не працює, а я не на місці. А ви, всі журналісти, – запроданці! Це ви так боретеся за свободу слова?! Янукович правильно робить, що з вами порядок наводить! Вам платять гроші, а ви виконуєте накази!" Наприкінці розмови директор Буденецького заводу ще пригрозив кореспондентові: "А з тобою я ще знайду спільну мову, не переживай! Я тебе знайду!" 

Коментар
Після підтоплення аміак у воді "зашкалює"

Петро ДАВИД,
головний лікар Сторожинецької районної санітарно-епідеміологічної станції:

– З 29 червня діяльність ТОВ "Буденецький завод мінеральних вод" була тимчасово призупинена постановою СЕС у зв’язку з тим, що через дощові води було підтоплено джерело водопостачання, виробничий цех, складські приміщення і території підприємства. Проте директор Василь Веклич, незважаючи на заборону, все одно продовжував працювати. Тоді шостого липня ми оштрафували його на 204 гривні – за порушення заборони, а також за те, що працівники заводу вчасно не пройшли медогляд.

Також тричі (6, 9, 12 липня) ми брали зі свердловини, з якої розливають мінеральну воду у пляшки, воду на аналіз. Першого разу у воді виявили перевищення дози аміаку в 12 (!) разів. Норма – не більше 0,1 міліграма аміаку на літр, а ми виявили 1,2 міліграма на літр. Другого разу – перевищення у 2,5 разу. Втретє – у 0,54 разу. Аміак випаровується під час кип’ятіння, але ж мінеральну воду ніхто не кип’ятить. Також відчувався сильний запах сірководню, якого раніше не було. Очевидно, ці речовини потрапили до свердловини під час підтоплення. Адже свердловина не є глибокою, води тут поверхневі. Тож поки що директор не має дозволу на розлив води, доки результати аналізів не покращаться.