Дощі, хоча й незначні, знову дошкуляють тим, хто натерпівся під час повені в ніч з 28 на 29 червня. Волога не дає змоги сушити килими, одяг, постільну білизну. В середині будинків – вогкість і багнюка.
"Не знаю, де брати гроші, щоби капітально відремонтувати хату"
– Тиждень разом із дружиною не можемо в хаті навести лад, – розповідає Михайло МОСКАЛЮК із Банчен. – Коли надійшла вода, а сталося це раптово, через двері ми вийти вже не могли. Лізли через вікно. Я взяв п’ятирічного онука на плечі й так брів до воріт. Вода була по шию. Раптом на підмогу мені кинувся якийсь молодий чоловік не з нашого села й допоміг вибратися. У будинку потріскалися стіни, усе домашнє майно знищено. Навіть не знаю, де брати гроші, щоби капітально відремонтувати хату. Чув, що в інших районах гроші вже виплачують, нам ще не дали.
– Тих 2500 гривень, які нам мали би виплатити – мізер, порівняно з реальною шкодою, – пристає до розмови Іван УРСУЛ, сусід Москалюка. – Скажімо, мені потрібно купити новий газовий конвектор, бо теперішній, за який торік заплатив 900 гривень, вийшов із ладу. Підлогу тепер ставитиму цементну, а тонна цементу коштує 900 гривень. Я вже не кажу про вартість іншого. Та слава Богу, що живі залишилися. Якби не той чоловік, який допомагав мешканцям нашої вулиці під час зливи, могли бути й людські втрати. Я з коровою плаваю на подвір’ї, а він бреде. Внуку моєму дав свою куртку. Неподалік живе 80-річна одинока немічна пенсіонерка Марія Пантелей. Наш рятівник зайшов до її хати, а жінка сидить на підвіконні, ноги вже у воді. Золотий чоловік. Я тоді лише довідався, що він майор прикордонних військ, їхав зі служби з Герци додому до Чернівців. Коли побачив, що у нас біда, зупинив машину, роздягнувся й почав допомагати людям. Йому вся наша вулиця вдячна. Після повені я все покинув і поїхав до Чернівців, щоби відшукати нашого рятівника й подякувати. Це Роман Марцинюк. Командування частини має пишатися такими військовослужбовцями.
"Хотіла померти у своїй хаті, та не доведеться!"
Неподалік наших співрозмовників бачимо зруйнований невеликий будинок. Всередині дівчина складає домашні речі, щоби вивезти їх до матері.
– Тут живе моя дочка Інна, – каже Віоріка БАЛАГУРА. – Вода прибула миттю й зруйнувала будинок так, що відновленню він не підлягає. Кажуть, що таким, як ми, виділять по п’ять тисяч гривень. Але хіба за такі гроші збудуєш хату?
А навпроти Балагур знаходиться зруйнований будинок Валентини Морару. Молода жінка заходить до нього, й, плачучи, розповідає:
– Матір 79-ти років, яка не могла самостійно рухатися, винесла з хати на руках. Зараз вона мешкає у моєї тітки. Я навіть не маю в що переодягнутися. Вже тиждень ночую на горищі. Мама теж сумує, все каже: "Хотіла померти у своїй хаті, та не доведеться!" Грошей ми не маємо, невже доведеться по чужих кутках тулитися?
І будиночок 91-річної Марії Лупашку, 1914 року забудови, повінь понівечила так, що жити там неможливо.
– Тієї ночі до неї приїхав мій син, грюкав у двері, але вона недочуває, добре, що не застелила вікно, глянула і впізнала хлопця, – згадує родич потерпілої Микола БІЛИК. – Нині бабуся мешкає у нас. Плаче, нарікає на долю, молиться. Держава мала би допомогти їй, а не тим, хто нібито потерпів від повені, як було 2008-го. А вода великої біди наробила. Один наш односельчанин, вклавши в ремонт будинку значні кошти, зароблені дружиною за кордоном, зійшов з глузду, коли побачив шкоду від повені.
Доки ми розмовляли, до нас підійшла сусідка Лупашку, 73-річна Фоніка ПАТРОНІЧ, самотня пенсіонерка.
– Скажіть, хіба є справедливість: у моєму будинку впала задня стіна, а комісія з сільради дала мені другу категорію! Тут не капітальний ремонт треба робити, а нове житло будувати.
Справді, коли ми зайшли до помешкання жінки, її слова підтвердилися. Невже потопаючий має сам себе рятувати?
– Наше село Горбова та Банчени зазнали найбільшої шкоди в районі, – розповідає Наталія ШВАБУ, секретар Горбівської сільради, до якої адміністративно належать і Банчени. – У Горбовій є 83 сім’ї потерпілих: 25 – першої категорії, 50 – другої, й вісім – третьої. У Банченах потерпілих родин – 98, з яких 21 – першої категорії, 60 – другої, й 17 – третьої. Кошти першого траншу ще ніхто з них не отримав, хоча в районі сказали, що гроші надійшли. Допомагають нам звідусіль: продуктами, харчами. З Колінківців Хотинського району привезли гарячі обіди, від партії Яценюка – 186 продуктових наборів. Декілька чернівчан, в яких померли родичі, поминальні обіди привезли сюди. Військові та рятувальники чистять подвір’я, викачують із криниць воду. Але викачування наразі нічого не дає, бо колодязі знову наповнюються водою. А ще ж потрібна дезінфекція. Багато людей з горя отримали серцеві напади.
Василь ГРИНЮК
Офіційно
Збитки від стихії відшкодують усім
"Ми єдина країна, в якій держава бере на себе відповідальність за особисте майно громадян. Більше того, ми компенсуємо втрати врожаю, відшкодовуємо завдані стихією збитки сільгосппідприємствам. Хоча в усьому цивілізованому світі це роблять страхові компанії", – заявив п’ятого липня на брифінгу голова Чернівецької ОДА Михайло ПАПІЄВ.
Він повідомив, що завершується виплата першого траншу потерпілим мешканцям області – по 5 тис. грн виплачено 100 сім’ям, будинки яких найбільше постраждали від великої води, 625 власників домогосподарств отримали по 2,5 тис. грн, а 1125 сімей – по 1 тис. грн. Усього станом на п’яте липня надано допомогу потерпілим від повені буковинцям на суму 3 млн 187 тис. грн. Михайло Папієв наголосив, що це лише перший етап виплат, і у цьому випадку йдеться про нагальну підтримку людей, домівки яких зазнали підтоплень.
За його словами, наступний етап – оцінка комісіями органів місцевого самоврядування на рівні сільських, селищних рад втраченого майна. На підставі актів цих комісій прийматимуться рішення районних штабів з цивільного захисту населення з затвердженням обласним штабом про розмір допомоги тому чи іншому домогосподарству.
Голова облдержадміністрації запевнив, що люди не залишаться наодинці з бідою, і допомогу отримають навіть ті родини, які самовільно звели будинки, не мають документів на власність.
