У Першотравневому районному суді четвертого грудня розпочалося слухання справи щодо аварії, що сталася 31 липня на вулиці Винниченка. Суддею призначено Григорія Попова. Родичі та друзі загиблих під колесами "Лексуса" жінки і трьох дітей очікували підсудного під стінами суду. Вони тримали в руках фотографії дітей з чорними стрічками. Люди супроводжували підсудного вигуками: "Вбивця!", "Не дасте йому суворе покарання, він ще й по ваших дітях їздитиме"...
На вимогу потерпілої сторони до матеріалів справи приєднали два цивільні позови. Чоловік і батько загиблих жінки та сина Василь Ватаман вимагає у підсудного моральної компенсації в розмірі одного мільйона 600 тисяч гривень, родина Шевченків з Хмельницького, яка втратила двох дітей, – 11 мільйонів моральних відшкодувань та 49 тисяч матеріальних збитків. Позови приєднали до справи.
Підсудний погодився їх виплатити лише за рішенням суду.
Підсудний у свою чергу висунув клопотання, щоб окрім двох захисників, до його захисту залучили ще й його 44-річну дружину.
У залі суду було тісно. Підтримати родичів загиблих приїхало чимало людей з Хмельницького. Бабусі, які того дня втратили онуків, безперестанку плакали, затискуючи в руках фотокартки дітей. Обоє батьків загиблих дітей слухали засідання суду стоячи.
Заступник прокурора області Олександр ВАСИЛЬЧУК зачитав обвинувачення у справі: "...Обвинувачується у тому, що 31 липня 2009 року о 22.17, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "Лексус-350" та рухаючись вулицею Винниченка зі швидкістю понад 60 кілометрів за годину, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не врахував дорожню обстановку, виявив самовпевненість, не зменшив швидкість, не надав перевагу в русі пішоходам. ...Внаслідок чого скоїв наїзд на 39-річну Ватаман Олену, 13-річного Ватамана Максима, 12-річну Шевченко Марію та 9-річного Шевченка Михайла...." Коли прокурор зачитував, від яких травм загинули жінка та діти, – зал ридав.
Підсудний сидів з опущеною головою, не підіймав очей. Чоловік керує автомобілем ще з 1987 року. А за кермом "Лексуса" їздить за дорученням уже вісім років.

"Мені все життя буде перед очима той страшний випадок"
Обвинувачений повністю визнаю свою провину, запевняючи: "...Мені все життя буде перед очима той страшний випадок". Підсудний попросив вибачення у родичів загиблих. Сказав, що він цього не хотів. При цьому наполягав на тому, що швидкість руху не перевищувала 60 кілометрів за годину. А наїзд на пішоходів пояснив як збіг обставин: "Переді мною їхав мікроавтобус білого кольору. Він почав зупинятися перед пішохідним переходом. Я не встиг зреагувати, вдався до маневру. Почав гальмувати перед пішохідним переходом. Занадто пізно побачив, що на "зебрі" пішоходи, десь за три-чотири метри. Того дня сам був у машині. Коли все трапилося, телефонував у "швидку". Куди потім подівся той бус, і гадки не маю".
За довідкою з міськсвітла, вулиця Винниченка того дня була освітлена. Час аварії за свідченнями свідків – близько 22.00.
– Того дня мої діти гостювали у своїх братів та сестер у Чернівцях, – пояснив потерпілий у справі, батько Марійки та Михайлика Віталій ШЕВЧЕНКО. – Мені зателефонувала теща й сказала, що дітей більше немає. В мене підкосилися ноги. Спочатку повірити не міг. Тоді моя дружина була на восьмому місяці вагітності. Не уявляю, як за тих обставин нам вдалося зберегти дитину. Може, якби не це новонароджене дитя, нас би вже всіх на світі не було. Новонароджена донечка стала нашим порятунком. Знаєте, які в мене діти були?.. Дай Бог таких кожному. Коли моїй дружині було 17 років, їй сказали, що вона не може завагітніти. Для неї це було справжнім горем, вона тоді так наплакалася. А коли народилися діти – ними ми й жили. Якось Михайлик після школи проводжав дівчинку й затримався усього на 20 хвилин, а дружина так сильно хвилювалася. Якби можна було повернути дітей назад, віддав би все разом зі своїм життям". Віталій Шевченко наполягає на суворій мірі покарання підсудного. А розмір моральних відшкодувань встановив 11 мільйонів гривень. Щоправда, зазначив, що жодні гроші не можуть відшкодувати його втрату. Ще 50 тисяч гривень запросив матеріальних відшкодувань за ремонт у кімнаті діток, в яку їм з дружиною вже й заходити страшно і важко.
Василь Ватаман також наполягав на суворій мірі покарання, щоправда, був лаконічним: "Бог йому суддя, а не я".

Швидкість,
на думку свідка, була близько 100 кілометрів за годину
У залі суду – душно і тісно. Практично не було чути свідчення свідків. Безперестанку плакали бабусі.
На першому слуханні встигли дати свідчення кілька свідків. Це чоловіки, які того дня відпочивали на літньому майданчику біля бару "Меркурій". Один зі свідків зазначив, що й справді бус там був і "Лексус" його обігнав перед самим пішохідним переходом. Щоправда, швидкість, на думку свідка, була близько 100 кілометрів за годину. Швидкість свідок визначив, зважаючи на швидкість наближення світла фар, яке він помітив позаду мікроавтобуса. Всі свідки одноголосно стверджували, що удар був дуже сильним. Ніхто спочатку не зрозумів, що трапилося. А коли зрозуміли – бігли до потерпілих, намагаючись надати допомогу. Після зіткнення тіла розкидало. Не дочекавшись "швидкої", дітей транспортували до лікарні на мікроавтобусі, що якраз проїжджав повз.
– ...Жінка когось із дітей тримала за руку. Вони переходили дорогу всі разом звичайним кроком. Мікроавтобус зупинився, щоб пропустити пішоходів, – розповідає один зі свідків. – Пішоходи вже були практично на середині дороги, коли...
У понеділок, сьомого грудня, в Першотравневому суді відбулося друге слухання. Вирок ще не оголошено. У справі проходить чимало свідків, які повинні дати свідчення. 
Антоніна БАБЧУК