Фото: Генштаб ЗСУ
Нещодавно стало відомо про мирний план, який розробили США для завершення війни в Україні. Спочатку інформація з’явилася у медіа, де повідомлялося, що над планом працювали спецпредставник Трампа Стів Віткофф і представник Путіна Кіріл Дмитрієв.
План США спочатку містив 28 пунктів. Україна підтвердила наявність такого документа. Українська та американська делегації зустрілися в Женеві, де в план внесли зміни, скоротивши його до 19 пунктів. Зокрема, з нього прибрали питання амністії воєнних злочинців, а також скорочення української армії.
Наскільки прийнятною для України є та чи інша версія мирного плану? Чи його ухвалення може означати припинення активної фази війни? "МБ" поцікавився у військових та політичних експертів, пише molbuk.ua
Тарас ХАЛАВКА, командир взводу:
"Карають не агресора, а жертву"
"Розмови про мирний план можуть дещо негативно впливати на виконання обов’язків військовими. Вони вже можуть вагатися – їхати на нуль чи ні. Бо ж, може, післязавтра все закінчиться.
Водночас багато захисників на війні уже майже чотири роки. Вони втомилися. Тож усі чекають, що колись ця війна завершиться. Зрозуміло, що мирної угоди на умовах, які б повністю нас влаштовували, не буде.
Кожен сприймає інформацію по-різному. Хтось вважає це капітуляцією. Дехто готовий миритися з будь-якими пунктами, лишень швидше би це закінчилося. Більшість усе ж сподівається, що це не завершиться повною поразкою. Гадаю, США також розуміють, що таке Україні нав’язувати не можна, бо ж Трамп розраховує на Нобелівську премію миру. А її за капітуляцію не дадуть.
Хоча за формою це поразка, бо виходить, що інші країни нав’язують Україні якісь умови миру. Та за змістом не всі пункти там є капітулятивними.
Наприклад, вимога про армію у 600 тисяч у мирний час. До війни у нас було 250 тисяч. Ясно, що 600 тисяч – це, напевне, менше, ніж є зараз. Але є питання, чи в мирний час Україна зможе утримувати таку кількість без зовнішньої допомоги?
Росіяни носилися з російською мовою, з УПЦ МП. З того, що я читав, вони це все завуалювали якимись європейськими нормами. Україна все одно планує вступати в ЄС, тому ми ті європейські норми будемо імплементовувати. Тому тут немає ніякої капітуляції.
Щодо вступу до НАТО ситуація схожа. За формою – чого хтось ззовні має визначати, куди нам вступати? Але по факту в НАТО нас у найближчі роки все одно не візьмуть.
Наче йдеться про десять років гарантії безпеки від США, але в нас уже були "будапештські гарантії". Мені здається, що це все буде висіти на добрій волі президента США і того, хто правитиме в "царській" Росії.
Найскладніше питання – з територіями. Там дуже багато різних варіантів, навіть не знаю, який остаточний. Якщо наші війська виходять із частини Донбасу, то в проєкті прописано, що росіяни туди не зайдуть. Та хто в це повірить? А якщо зайдуть, що далі? Це порушення угоди – і знову війна, чи всі закриють на це очі? Багато є недомовок.
Прикро, що у ХХ столітті після двох світових воєн агресора карали. А в нас так виглядає, що карають не стільки агресора, скільки жертву.
Переконаний, що у майбутньому безпека України залежатиме тільки від самої України. Треба відбудувати державу, зберегти армію сильною і міцною, щоби більше нікому не приходило в голову сюди сунутися. Тільки тоді ми збережемо державність".
Павло (позивний Міністр), заступник командира роти ударних БПЛА:
"Ми готові до будь-якого сценарію"
"Хочеться, щоби закінчилися вбивства українців. З іншого боку, прагнемо справедливості і не хочемо втрачати території. У цих 28 пунктах нічого нового немає, ми вже їх чули впродовж років війни.
Тут питання, скільки ми ще зможемо боротися, якщо від нас відмовиться головний партнер, і який ресурс ми вже забрали в противника за майже чотири роки. А я таки[ даних не маю. Тому оцінити, чи правильно піти на цю угоду, не можу. На жаль, світова історія має чимало прикладів, коли довелося поступатися.
Наші воїни втомилися. Піхота зараз на позиціях по пів року і більше, це нелюдські умови. Тож за всіх не скажу, а за себе готовий запевнити: ми готові до будь-якого сценарію. І якщо треба, продовжимо боротьбу".
Ігор БАБ’ЮК, директор Буковинського центру виборчих технологій:
"Добре, що вже є бодай якийсь документ"
"На мою думку, план на сьогодні не є паритетним. Є якісь вимоги до України і жодних – до Росії. Наприклад, скорочення військ в Україні. При цьому немає питання про скорочення військ Росії. У дипломатії таке неприпустимо.
Щодо вивільнення територій, якщо йдеться про створення буферної зони у 20 кілометрів, то, можливо, є логіка в тому, що потрібно відходити, аби розводити війська. Та в будь-якому випадку мають бути війська, які стоять по всьому периметру буферної зони і повинні принаймні стежити за тим, щоби туди ніхто не заходив. Не буде контролю – Росія зайде і захопить ту буферну зону.
Позитив у тому, що бодай є уже якийсь документ, довкола якого можуть вестися перемовини. Тільки би була добра воля з боку Росії. З боку України така воля є. Бо до цього у нас взагалі не було жодних пропозицій.
Чи закінчиться війна? Про це поки що рано говорити. Переговори провели лише з однією стороною – Україною та ЄС. З боку Росії ще нічого не погоджено.
В українському суспільстві невдоволення будь–яким планом справді буде. Історія не знає таких війн, в яких мирна угода задовольняла б усі країни. Тут найголовніше – гарантії. Якщо йдеться про гарантії на рівні п’ятої статті НАТО, можемо про щось говорити. Питання в тому, щоби ця війна знову не почалася в ще агресивнішому прояві".
Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук:
"Це чергова російська спецоперація"
"Говорити можна дуже багато, але ні про що. Бо ми не бачимо остаточного варіанту. Моя думка така: доки росіяни наступають, доки Путін при владі, – жоден документ підписаний не буде. Бо Росія розпочала цю війну, при цьому не досягла жодного з оголошених планів: ніякої денацифікації, демілітаризації, особливого статусу російської мови, скорочення української армії. Нічого з того, що вони оголошували, немає. І не буде, тому що Україна не погодиться. Навіть якщо є зрадники серед українського керівництва, вони чудово розуміють: щойно підписують капітуляцію – того ж дня народ їх знесе так, що від них і сліду не залишиться. Тому, рятуючи власну шкуру, вони на таке підписання не підуть. Будуть продовжуватися переговори, і вони можуть тривати ще довго.
Єдине, що бачу в майбутньому для нас, – це бити по Росії по-справжньому, по її енергетиці. Так, щоби той план росіян – заморозити нас – повернути туди, де він народився. А заморозити їх значно простіше, бо морози в них набагато міцніші.
Мене по-справжньому тривожить, що балаканина навколо цих проєктів уже дійшла до наших солдатів на фронті. І, як кажуть люди звідти, вона дуже негативно позначається на їхньому настрої. А від того, як вони тримають фронт, залежить майбутнє України значно більше, ніж від якихось паперів, що вигадуються в різних кабінетах.
Це чергова російська спецоперація психологічної війни. Їм головне нас залякати, посіяти в нас настрої на кшталт "дідько з ним, головне – припинити війну, а на яких умовах, то вже немає значення". Ось чого прагнуть росіяни. Але цього вони можуть домогтися тільки від боягузів. А переважна більшість українців до таких не належить. Ми не хотіли війни. Не ми її розпочали. Ми готові до миру хоч сьогодні. Але на тих умовах, які влаштовують нас. Тобто не капітулювати перед ворогом і не давати йому змоги провадити й далі агресивну політику нападів на інші держави. А для цього ми повинні чинити опір так, як це робимо, і ще сильніше. Щоби росіяни відчули: їм перемоги не бачити, а тим більше – нашої капітуляції".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
