«Нужда змусила зрубати кілька дерев»

Біля хати Василя Б., який мешкає на віддаленому гірському хуторі села Верхні Петрівці, що на Сторожинеччині, невеличкий хлопчик рубає дрова. Малий заледве піднімає поліно разом із сокирою. З будинку вибігає ще один хлопчик, збирає дрова на руку і несе до хати.
Невдовзі прибіг найстарший хлопець і зацікавлено глянув на нас. На запитання, де батько, відповідає:
– Тато пішов до лісу садити деревця у лісництві. Коли прийде, не знаємо, напевно, ввечері.

"Дружина –
на заробітках, сидить там без роботи"
Господар прийшов в обідній час. Василь Б. – високий чорнявий молодий чоловік. Нещодавно цього багатодітного батька суд засудив за незаконну вирубку деревини. Почувши про мету наших навідин, Василь стає похмурішим. Помітно, що неприємно йому згадувати про судову справу, яку розглядали в середині жовтня.
– Нужда змусила мене піти в ліс і зрубати декілька ялиць, – говорить Василь. – Діти у мене малолітні: Іллі – п’ять років, Дмитрику – сім, а Мар’яну – дев’ять. Дружина Марина три місяці тому подалася на заробітки до Італії. Для цього позичили в знайомих сім тисяч гривень. Але постійної роботи там вона не може знайти, бо нелегалка. А гроші треба повертати. Я працював донедавна робітником на цегельні фірми "Надія" у Глибоці – складав сиру цеглу у випалювальну піч. Добирався туди велосипедом чи підводою з сусідом – 12 кілометрів в один бік. Економив на транспорті, бо грошей немає. Заробляв на місяць 700 гривень, але нам заборгували зарплату за три місяці. А дітей потрібно одягати і годувати. Щодня даю їм дві гривні на проїзд автобусом до школи, яка знаходиться за п’ять кілометрів від дому. Зайшов у таку фінансову, як кажуть, кризу, хоч криком кричи. Ось і вирішив піти в ліс зрубати кілька ялиць і продати.
Було це наприкінці червня. За словами Василя, один його товариш взяв бензопилу, другий запряг підводу, а третій підсобляв. Поралися приблизно з 18.00 до 21.30.
– Зрубали чотири кубометри деревини, а в суді фігурувала інша кількість – понад шість кубометрів. Це, мабуть, лісник приписав мені ще чиїсь пеньки, – продовжує чоловік. – Ліс відвезли до сусіднього села Ропча на приватну пилораму, де продав його за 900 гривень. Мені з цієї суми залишилося усього 300 гривень, бо решту віддав друзям за роботу. Лісник виявив крадіжку і повідомив міліцію. Ввечері приїхало троє міліціонерів зі зброєю і гумовими палицями, забрали мене й відвели до товариша-бензопильника, кричали на нас, розпитували про крадену деревину. Винен, але дітей мені треба якось утримувати!

"Грошей як не було, так і немає"
Згідно з матеріалами кримінальної справи, "Василь Б., 1977 року народження, перебуваючи в кварталі №7, виділ 34, 35 Красноїльського лісництва Сторожинецького держспецлісгоспу АПК, умисно вчинив незаконну порубку 9-ти дерев породи "Ялина" діаметрами від 33 см до 47 см, загальною кубомасою 6,04 куб. м, внаслідок цього заподіяв лісгоспу істотну шкоду в розмірі 23945,12 грн. У судовому засіданні підсудний свою вину визнав повністю та показав, що в зв’язку з відсутністю коштів на утримання дітей він вирішив вирубати в лісі декілька дерев та продати".
Представник лісгоспу вимагав стягнути з Василя на користь держави всю суму завданих збитків. Однак Сторожинецький районний суд, враховуючи, що скоєний підсудним злочин є невеликої тяжкості, а він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання й має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зменшив суму шкоди до 10 тисяч гривень. А ще призначив винуватцю покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік, замінивши його на такий же іспитовий термін. Тобто впродовж року він не повинен вчиняти такий злочин, має періодично з’являтися в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, дав підписку про невиїзд. Деревину повернули власникові, а бензопилу конфіскували як знаряддя злочину.
– Грошей як не було, так і немає, – зітхає Василь Б. – Я сказав у суді, що ті 10 тисяч гривень заплачу впродовж чотирьох-п’яти років. Можуть конфіскувати корову, двох овець. Був ще баран, але я віддав його одним людям, які обіцяли допомогти мені, щоб справа не дійшла до суду, та курей. Розумієте, найбільш образливо те, що не судять за подібне тих, хто може відкупитися, а все звалюють на бідних.
Нині Василь Б. садить у лісництві саджанці, заробляючи таким чином на дрова на зиму. Апеляційну скаргу на рішення районного суду до апеляційного суду він не подавав. "Немає грошей на адвоката", – каже.
Василь Гринюк