Міжнародна команда науковців з України, Естонії та Великої Британії дослідила генетичний матеріал 91 людини, які жили на території сучасної України від приблизно 9000 року до н. е. до 1800 року н. е.
Зразки отримували з кісток і зубів, знайдених під час археологічних розкопок у різних регіонах країни, з найбільшою кількістю — на сході України. Результати опубліковані в журналі Science Advances.
До проєкту були залучені, зокрема, дослідники з Тартуського університету та University College London. Українські науковці також відіграли ключову роль у роботі, попри війну, пише National Geographic.
Українські землі як історичний "перехрест"
Аналіз показав, що населення території України протягом тисячоліть було надзвичайно різноманітним.
У різні епохи тут відбувалися:
- міграції з різних напрямків,
- змішування популяцій,
- культурна та генетична асиміляція.
Північне Причорномор’я, куди входить сучасна Україна, історично було зоною контакту між євразійським степом і Центральною Європою.
Що показала ДНК давніх мешканців
Дослідження виявило, що генетична структура населення змінювалася хвилями, але мала спільні базові компоненти.
У ній поєднувалися:
- давні європейські мисливці-збирачі,
- ранні землероби з Анатолії (VI тис. до н. е.),
- степові скотарські культури.
Ці генетичні складники простежуються в регіоні з епохи бронзи й до сучасності.
Нові хвилі міграцій у пізніші епохи
У період від раннього залізного віку до середньовіччя регіон зазнав нових міграційних впливів.
Із різних напрямків приходили:
- скіфи,
- готи,
- гуни.
Частина цих груп змішувалася з місцевим населенням, формуючи нові генетичні комбінації.
Головний висновок учених
Попри постійні міграції та змішування населення, дослідники фіксують безперервність автохтонного компонента в регіоні з епохи бронзи.
"Ми відзначаємо основний автохтонний компонент українського походження принаймні з часів епохи бронзи", - підсумовують автори дослідження.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
