Цього року усі християни попри різні церковні календарі святкують Великдень одночасно - 20 квітня. Таке трапляється рідко - раз на три-чотири роки. В Україні Великдень є найголовнішим річним святом для православних і греко-католиків.
Великим Днем або Великоднем наші предки називали день весняного рівнодення – календарний початок весни та нового аграрного року.
Багато прадавніх звичаїв, обрядів, вірувань та прикмет з часом доєдналися до свята Воскресіння Ісуса Христа, церковна назва якого - Пасха. Деякі з них відомі майже кожному, але є й багато таких, про які зараз уже мало хто знає, пише ВВС.
Сила вогню
Одне з вірувань - те, що Великдень святкує весь Всесвіт, межа між світами зникає, і всі небесні й підземні сутності відзначають його разом із людьми. Померлі предки приходять на землю й перебувають тут впродовж двох тижнів, а душа померлого на Великдень потрапляє прямо до раю.
Ще одне вірування стосується сили вогню. Вважалося, що напередодні Великодня ночами лютує нечиста сила, "шурубурять" відьми, ворожки, планетники й мольфари.
Щоб уберегтися від них, увечері Страсної суботи біля церкви розкладають вогонь. Колись кожна сім'я виділяла дрова на це спільне багаття. На вогнищі палили старі колеса, зношене взуття, весь непотріб, щоб "із димом пішли старі хвороби й клопоти". Існує прикмета, що такий вогонь захищає від злих сил і очищає душу й тіло.
У західних регіонах у суботу на цвинтарях, часто облаштованих біля церков, залишають запалені лампадки на могилах померлих родичів.
Дзвони і бажання
Зі Страсної п'ятниці церковний дзвін мовчить. Колись злих духів відганяли шумом саморобних тріскачок, стукал, калатал і клепал. З того часу залишилося прислів'я: "Бог – у дзвін, а чорт – у клепало".
Поширене повір'я, що всі відьми цієї ночі збираються до церкви. Коли священник зачиняє храм, староста має пильнувати, щоб відьми не заховалися в ньому, не хапалися за церковний замок чи ризу священника. З першим ударом дзвону, що сповіщає про воскресіння Ісуса Христа, нечиста сила розбігається.
Впродовж великодніх святкувань дозволяється кожному бодай кілька разів вдарити у дзвін. Існує прикмета: звук церковного дзвону очищає від гріхів, і так можна собі забезпечити здоров'я та щастя на весь рік до наступної Пасхи.
А ще вірили, що на Великдень можна побачити, як сонце буде сходити та переливатися різними кольорами й підскакувати над горизонтом від радості Божого Воскресіння.
У той момент, коли священник вперше виголосить: "Христос воскрес!", радять задумати бажання, яке обов'язково збудеться.
Освячення на Великдень
У Пасхальну неділю вранці, після святкової служби, священник освячує принесені до церкви великодні кошики з пасками, крашанками, писанками та їжею. До кошика-пасківника кладуть також ковбасу, сало, хліб, пляшку з водою, масло, сир, хрін, сіль і ніж, яким будуть краяти паску.
Вважається, що все, що освячується на Великдень, набуває надзвичайної сили. До прикладу, вірили, що рушник, яким накривають пасківник, може розганяти градові хмари та лікувати немовлят, коли їм наврочили.
Посвяченій сім років поспіль великодній свічці приписують здатність відвертати від хати грім і запобігати пожежі.
Гарною прикметою вважається першим прийти додому з церкви – впродовж року будеш у всьому "перший".
Зайшовши до хати, радили вмитися водою, в яку кладуть освячену крашанку – люди вірили, що так забезпечиш собі на рік здоров'я й красу.
Велика родина за столом
За народними повірʼями, на Великдень вся сімʼя має зібратися разом за святковим столом, щоби увесь рік були достаток та успіх.
Звичай ділити між домашніми один великодній хліб та одну крашанку повʼязаний із давнім віруванням виділяти кожному його "долю" із загального сімейного добробуту, наділяти "доброю долею" – щастям, фортуною, таланом.
Є й така прикмета: чим більше рідні збереться за великоднім столом, тим кращим буде рік для всієї родини. Вважали, що кожному, хто побував на Світле Воскресіння вдома, щаститиме впродовж року, у всьому будуть успіх й прибутки.
За Великоднім столом "розговляються" крашанкою і паскою, принесеними з церкви. А тим, у кого болять зуби, радять першим вкусити посвячений хрін.
Шкаралущу із освячених яєць не викидали, а спалювали у печі, примовляючи: "Відправляємо з димом до Бога". Або закопували на полі "від усього лихого", або "у воду несли", тобто кидали у річку. Традиція на Великдень збиратися всім родичам до батьківської хати зберігається по сьогодні.
Поливаний понеділок
Перший понеділок після Паски має назву Поливаний. Гійом Левассер де Боплан, французький інженер і картограф, який у XVII столітті перебував на Наддніпрянщині, писав, що цього дня парубки обливають дівчат водою. Дівчата, хоч і пручаються, проте зазвичай сприймають це як частину святкового обряду. Існувала традиція "помсти" - у вівторок дівчата обливали хлопців.
У давнину великоднє обливання водою було частиною ритуального очищення. Сьогодні цей звичай перетворився на веселу забаву молоді.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
