Це відео змінить ваше уявлення про український Великдень - свято, яке пережило заборони і репресії

Новини України
327
0
Це відео змінить ваше уявлення про український Великдень - свято, яке пережило заборони і репресії

Великдень для українців - це не просто свято, а жива традиція, що переживає нове народження. Попри десятиліття радянських заборон, воно збереглося і сьогодні звучить по-новому - у храмах, у родинах, на передовій і навіть у мистецтві. Новий епізод документального фільму "Запал" з Євгеном Клопотенком, Лесею Патокою і Натою Жижченко, показує, як Пасха стає джерелом сили, краси й натхнення.

Про що пише РБК-Україна (проєкт Styler).



Великдень на смак

Обрядовий великодній хліб - паска - це головна страва свята. Сьогодні кожен ресторан, кондитерська, супермаркет пропонують найрізноманітніші варіації - з цукатами, полуницею, шоколадом, глазур'ю, кокосом тощо - на будь-який смак.

Один з найпопулярніших шеф-кухарів під час експедиції в межах проєкту "Запал" відвідав село Гончарівка Вінницької області, де дізнався про рецепт паски на пряженому молоці, якому вже понад 60 років. Пряжене молоко - напій з карамельним присмаком, який зберігся лише в кількох слов’янських кухнях світу. Жінки в селі жартують: "Плівку з такого молока дівчатам не можна їсти - волосся не буде гарне". Але за жартами - серйозні традиції, що передаються з покоління в покоління.

Окрім теплого пряженого молока, для приготування паски в Гончарівці використовують вершкове масло, яйця, цукор, борошно, дріжджі, корицю, ванільний цукор, родзинки та дрібку солі. За традицією після замісу тіста в домі мало настати повне затишшя - щоб паска "вдалася".



Великдень як мистецтво

Ще один незмінний атрибут свята - декоровані яйця: писанки, крашанки, крапанки, дряпанки. стилістка й художниця по костюмах Леся Патока у "Запал" вивчає стиль та візуальні традиції, тож вона вирушила до Черкас, щоб дізнатися більше про технологію декорування і створити власну писанку, яка поєднує давні символи й сучасне бачення. Писанки Черкаської області - одні з найдавніших в Україні, які відомі ще з часів Київської Русі. Черкаська галерея народного мистецтва сьогодні зберігає сотні зразків традиційного й сучасного писанкарства.

Великодні яйця виконували важливу ритуальну функцію, їх освячували в церкві, дарували, зберігали як обереги. Для наших предків яйце символізувало життя: з поверненням птахів із вирію воно ставало знаком весни, зерна, родючості. Загалом існує чотири основні типи оздоблення великодніх яєць:

крашанки - просто пофарбовані
крапанки - пофарбовані та прикрашені крапками
дряпанки - пофарбовані з вишкрябаним візерунком
писанки - розписані сирі яйця, які не їли, а зберігали як талісмани.

Писанку створювали за допомогою воску, фарбників і спеціального інструмента - писачка. Віск захищав нанесені лінії від фарби, утворюючи орнамент. На писанках зображували різні символи: грабельки - процвітання, півник - родючість, крапки - сльози Богородиці. Та, загалом, вони могли кардинально відрізнятися, адже кожен регіон мав свої орнаменти та кольори. Для фарбування яєць використовували натуральні фарбники: цибулеве лушпиння, кору дуба, молоде зелене жито, кору дикої яблуні, бузину тощо. Підсилювати відтінок кольору допомагав сік квашеної капусти.



Великдень у музиці

Для Нати Жижченко Великдень - це не тільки крашанки й церква, а й веснянки, які в дитинстві звучали на подвір’ї. У народі вважали, що весну треба закликати піснями, інакше вона не прийде. У кожному регіоні були свої гаївки, яківки, ринзівки. Одна з найвідоміших - "Вийди, вийди, Іванку". А ще в давнину випікали жайворонків, пташок із тіста, які діти розвішували на деревах, дарували сусідам і підкидали до неба - щоби весна прийшла швидше.

Жижченко досліджувала звуки української весни в Опішні - столиці гончарства. Що пов’язує глину та музику? Звісно свищик, свистунець або свистунка. Це все назви керамічної іграшки-інструменту, яка була одночасно забавкою для дітей, талісманом і музичним символом весни. Вони могли бути різних форм - у вигляді свійських або диких тварин, птахів, риб. В Опішнянському державною художньому ліцеї Ната разом із учнями працювала над створенням власного свищика. Процес виготовлення нешвидкий - найбільше часу забирає саме процес висихання глини. Ще один виклик - зробити правильні отвори під певним кутом, що впливатиме на гучність і тональність звуку.




Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.
[xfgiven_reclama][/xfgiven_reclama]

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують