Він прожив лише 47 років, 13 з яких провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі та каторжній роботі в шахті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху та автор близько тисячі віршів й 400 перекладів.
Сьогодні, 6 січня, виповнюється 87 років з дня народження письменника і дисидента Василя Стуса. "МБ" зібрав для Вас 10 цікавих та маловідомих фактів про культового письменника.
10 цікавих та маловідомих фактів
• Малий Стус навчився читати ще до того, як почав ходити до школи. А на навчання він подався у п'ять років, нікого не попередивши. Батьки дізналися про це, лише тоді, коли вчителька запитала їх, чому Василь ходить до школи босий. В дитинстві хотів стати геологом, але після прочитання "Мойсея" Івана Франка вирішив займатись літературою.
• На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно (Донецьк) його зарахували без вступних іспитів. Таку пільгу надавала шкільна медаль.
• Самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника. А відповідав завжди виключно українською.
• 1959-го року "Літературна газета" надрукувала перші вірші Василя Стуса, передмову до яких написав Андрій Малишко.
• Хоча надалі за ним уже почало стежити КДБ, Василь Стус вважав 1965–1972 роки найщасливішими в його житті, адже в цей час він зустрів своє кохання Валентину Попелюх.
• "Хто проти тиранії — встаньте" — певно, найвідоміша фраза Стуса. Її він вигукнув на повний голос під час прем’єри стрічки Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна". Це сталося 4 вересня 1965 року. Рівно через 20 років у цей день Стус загадково загине в ув’язненні. Учасники прем’єри фільму згадують, що не домовлялися про акцію протесту. Але коли Іван Дзюба зі сцени кінотеатру сказав про масові арешти української інтелігенції, Стус не міг змовчати. У залі одразу з’явилися працівники служби безпеки і арештували багатьох глядачів, а самого Стуса відрахували з аспірантури.
• Останніми текстами поета були таборові блоги (так їх називає автор книжки "Справа Василя Стуса" історик Вахтанг Кіпіані). Це були історії людей, з якими Стусу довелося відбувати покарання. Їх він писав дрібним почерком на тонких смужках технічного паперу, аби приховати від наглядачів. Світ зміг побачити цих 16 нотаток завдяки дружині литовського політв’язня Балісі Гаяускас Ірені, яка винесла рукописи на собі. Згодом їх видали під назвою "З таборового зошита".
• Через арешти Стус був поруч із сином лише в його ранньому дитинстві та дев’ять місяців між першим і другим арештом. Дмитро був 14-річним підлітком, коли батька вдруге ув’язнили. Проте Василь продовжував виховувати сина через листи, даючи поради та настанови.
З листів до сина:
"Ти повинен мати міцне тіло. Для цього тобі потрібно: розвивати ноги (вони в Тебе слабкі), виправляти поставу (Ти горбишся). Допомагати мамі в домашній роботі".
"Вчи англійську мову – разів у п’ять вивчай більше слів, ніж дають у школі".
"Візьми собі за правило: завше бути справедливим, спокійним, розважливим, мужнім".
• На другому судовому процесі проти Василя Стуса держава призначила йому адвоката – Віктора Медведчука, нині відомого, як ексголову проросійської політичної партії "Опозиційна платформа – За життя", підозрюваного в держзраді й фігуранта обміну полоненими між Росією і Україною. Після того, як Стус зустрівся із призначеним адвокатом, він намагався відмовитися від нього й захищатися самостійно. Але йому не дозволили – як пізніше не дозволили сказати останнє слово.
• Обставини смерті досі викликають питання. Письменник неодноразово оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями. З цим офіційна версія і пов’язує зупинку серця Стуса. Проте існує версія, що його вбили через те, що тексти письменника з'явилися на Заході, а самого поета мали висунути на Нобелівську премію.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
