Другого квітня найстаршій чернівчанці Олені Панащі виповнилося 102 роки. Численних гостей довгожителька зустріла піснею “Ой, зелене жито, зелене”. А потім втнула ще й “Підманула-підвела”. “Знаю дуже багато пісень ще зі своєї молодості, – похвалилася Олена Тимофіївна, – але останнім часом трохи забуваю слова”.
- Зранку, як тільки прокинеться, починає співати, – сміється донька Олена Іванівна, з котрою проживає Олена Тимофіївна. – У мами був дуже гарний голос, який, на жаль, не передався нікому з дітей.
Олена Панаща народилася на Полтавщині у багатодітній родині. Усе життя тяжко працювала в колгоспі. І кохала одного чоловіка – свого Івана, з яким побралася 1929 року. Вийшовши на пенсію, переїхала до доньки Надії в Чернівці, де мешкає вже 31 рік. Виростила п’ятеро дітей, семеро внуків, троє правнуків.
- Я була першою внучкою, – пригадує Людмила. – Мама відвезла мене до бабусі ще малою і я виросла в селі. Від дитячих років залишилися найкращі спогади. Бабуся завжди була дуже життєрадісною. До нас любили приходити сусіди, вона з кожним поговорить, розрадить. Не пам’ятаю, щоби з кимось сварилася. І завжди щось робила.
- Мама і тепер намагається все робити сама, – стверджує донька Надія. – Щоранку миється по півгодини. Потім йде на кухню їсти. Може випити для апетиту трошки червоного вина. Після цього читає чи дивиться телевізор. Дуже любить серіали. У сто років мама вставила нові зуби. Лікарі дивувалися, як вона мужньо перенесла все. Ще добре бачить, а ось чує погано. Минулого року міська влада подарувала їй слуховий апарат, то вона користується ним, коли дивиться телевізор.
На запитання, у чому секрет її довголіття, Олена Тимофіївна мудро відповіла: “Може, тому, що ніколи нікому не зробила нічого поганого, навіть у думках не побажала зла людям. Завжди всім допомагала: сама, бувало, не з’їм, а віддам іншим”. (Надія БУДНА)
