На війні загинув буковинець Станіслав Чорней.
"Він всім хоробрим серцем любив Україну. За цими скромними словами – віддане життя заради Батьківщини", - згадує його сестра Валерія Чорней.
Станіслав Чорней народився в домі карпатського різьбяра. Станіслав закінчив Загальноосвітню школу в місті Вижниця, згодом Харківський політехнічний інститут.
Був високопрофесійним експертом з маркетингу в соціальних мережах, SMM, штучного інтелекту, ведення бізнесу в YouTube, блогером. Його неодноразово запрошували у прямі ефіри та бути лектором на різних семінарах.
Усе життя займався спортом, був майстром високого рівня з різних технік рукопашного бою. Працював тренером.
Станіслав завжди активно пропагував мистецтво саме українського бою та організовував спортивні літні табори в горах.
Він без вагань приступив до виконання свого обов’язку із захисту Батьківщини. Брав участь у складних військових операціях на Сумщині. У березні був переведений на Покровський напрямок Донецької області, де загинув 24 травня 2026 року поблизу населеного пункту Добропілля під час виконання військового обов’язку.
Станіслав за час його служби був дуже скромним і героїчним. Він із надзвичайно великим завзяттям вивчав усі можливі техніки боротьби з окупантами, мріяв стати колись генералом і продовжувати брати активну участь у розбудові нових систем захисту України після завершення війни.
Про службу говорив лаконічно: “Активно вбиваємо окупантів і не залишаємо їм жодного шансу на перемогу. У ворогів насправді немає жодних шансів. Україна непереможна”.
На фронті попри тримання пекельних позицій, Станіслав постійно допомагав покинутим тваринам, займався благодійністю, ділився мріями з висадки нових дерев і садів вдома та всій країні, мріяв у деталях як буде виглядати відбудова України. У вільну хвилину він не переставав вивчати матеріали з історії України.
"Він ніколи не опублікував у соціальних мережах власні фото у формі. Більшість людей у рідному селі Виженка, Чернівцях чи навіть його друзі навіть не знали, що він стоїть на захисті Батьківщини. Натомість він завжди залишав посилання, куди варто задонатити чи показував світлини врятованих котів і собак", - згадує сестра Валерія.
Найбільш зворушливим було те, як Станіслав попри страшні бомбардування навколо знаходив декілька хвилин тиші, щоби подарувати матері спокійні ніжні слова. Востаннє мати, Чорней Надія, чула його голос у її день народження 18 травня за декілька днів до його смерті.
"Він не міг довго говорити, бо був на позиції. Але сказав найбільш важливі слова про любов. Я продовжую чути, як він говорить слова про любов", - згадує мати Надія.
У мужнього воїна залишилася донька, для якої він прагнув найкращого майбутнього.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
