Сьогодні вранці перехожі на вулиці О. Кобилянської затуляли носа, проходячи повз головну окрасу оновленої вулиці - ковану карету біля Палацу урочистих подій. Карета була залита сечею, а на сидінні хтось залишив купу екскрементів. Видіння - не для людей зі слабкими нервами. Не хотілося б, щоби це побачили п’ятеро молодих ковалів, які з такою любов’ю готували до ювілею міста цей подарунок. Шкода і тих людей, які будуть прибирати нечистоти. Біля карети зупинився чоловік у робочому халаті, ойкає та сумно хитає головою. Йосип Михайлович працює двірником у дитячій дошкільній установі № 7. Каже, що за його молодості люди були вихованіші, а за порядком на вулиці стежила міліція. За таке дикунство хулігана могли не лише оштрафувати, а й засудити до громадських робіт. А зараз, бідкається чоловік, ніхто нікого не боїться, увечері на вулиці не побачиш міліціонера.
Шістдесятирічна Олена Ярославівна пригадує, що у 70-тих роках минулого століття, коли вона тільки приїхала до Чернівців, скрізь стояли таблички із попередженням, що за різноманітні порушення штраф – 30 карбованців.
- На той час це були досить великі гроші, – каже жінка. – Принаймні, у мене, молодого спеціаліста, – третина зарплати. Штраф доводилося платити навіть за кинутий на землю папірець. А за пошкоджену лавку чи зламану квітку могли забрати до міліції та повідомити на роботу. Можна було позбутися не тільки премії, а й роботи. Зате тепер – розділля для хуліганів. Ламай, трощи, бий – ніякого покарання.
- Ковану карету, встановлену на вулиці О. Кобилянської біля Палацу урочистих подій, вандали намагаються повністю зруйнувати, – поскаржилася директор Палацу Галина СОЛОГУБ. – Вже відбили два ліхтарі, повиколупували монети. Мешканці навколишніх будинків кажуть, що пізно ввечері навіть кидають до карети петарди. Вдень ми постійно стежимо за нею: миємо, не дозволяємо нищити. Проте не можемо сидіти біля карети пізно ввечері та вночі. А правоохоронців на вулиці Ольги Кобилянської, де я мешкаю, зовсім не видно. Тому хулігани почуваються так вольготно. Пересувають лавки з місця на місце, п’ють, викрикують неценгзурні лайки. Лячно прогулятися. Вулиця стала не пішохідною, а суцільним баром. Вранці тут можна побачити цілі барикади з порожніх пляшок від горілки та пива. Бачила жінку похилого віку, яка плакала над вирваним вазоном. Потрібно терміново вживати якихось заходів, доки все не знищили.
