«Під стіл кладемо сокиру, на яку стаємо босоніж»

Кожне село на Буковині має свої традиції святкування Різдва. Хтось готує на Святвечір 12 пісних страв, хтось менше. Десь знають багато колядок. Десь люблять у цей день постріляти з мисливської зброї.

Варити пшеницю треба довго

– Насамперед для нас це родинне свято, – розповідає Вікторія ПЕТРЮК, мешканка Мамаївців, що на Кіцманщині, знавець народних традицій. – Діти приходять колядувати до нас із чоловіком, ми йдемо до дітей. Готуємося до Святвечора заздалегідь, так, як нас батьки навчали. Як і моя мама, готую 12 пісних страв. Вона ще донедавна на святковий стіл клала рибу, але зараз її не готує, вважаючи, що нічого м’ясного на столі в цей день не повинно бути. Але я цього правила не дотримуюся.

Найголовніша страва – пшениця, як у нас кажуть, або кутя. Покійний свекор підсушував зерно зо два тижні, потім товк у ступі так, щоби не було полови. Варити пшеницю треба довго. Окремо тремо у макітрі мак, доки не з’явиться молочко. Додаємо горіхи, родзинки, цукор чи мед, дехто додає узвар. Наступного дня, а саме на Різдво, зварену пшеницю розводять солодким молоком. Друга пісна страва – грибна юшка, приправлена підсмаженою на олії цибулею і часником. Третя – колочені квасолі. До води додаємо трошки солі і цукру, тоді продукт – як щойно з городу зібраний, має живий вигляд. До підсмаженої на олії цибульки варто додати томату, а ще потрібно зробити саламашку з часнику. Варимо ми і боби. Щоб вони добре варилися, їх потрібно на ніч замочити в солоній воді з содою. Вранці злити й довгенько варити у свіжій воді. Боби готові тоді, коли майже повністю вберуть у себе всю воду. Заправляють готовий продукт смаженою цибулею з додаванням чорного меленого перцю. Надзвичайно смачною є і юшка з червоних буряків. Спочатку буряки варять в мундирах, потім вже очищують і шаткують. Додаємо лавровий лист, цибулю, після першого кип’ятіння – оцет, щоби буряк не побілішав, трошки цукру. Підсмажуємо і моркву з томатом. Окремо варимо вушка – ніби пельмені, але начинкою служить оселедець зі смаженою цибулею. Варимо вушка у підсоленій воді. Опісля промиваємо їх холодною водою і кладемо у бурякову юшку. Також смакує салат із буряків до товченої квасолі.

Ще готую вареники з картоплею, капустою та вишнями, голубці з рисом, рисом і гречкою навпіл. Гречаники робимо з товченої картоплі й вареної гречки, додаємо ті самі спеції, що й до котлет – вони смакують з грибною підливою. Також печемо пампушки, варимо узвар із сушених слив, готуємо різні салати, пісну шубу з грибами. Любимо і заливну рибу.

"Кво-кво-кво, навернися, тютько, д’хаті!"

– А коли сідаєте до вечері?

– Ще до того, як зійде перша зірка, чоловік із сином розносять вечерю як поману за покійних родичів. Це пшениця, солодощі, фрукти, нові ложка і тарілка, свічка. Якщо померлою є жінка, то на кошик кладемо хустинку, чоловік – рушник і калач. А на цвинтарі на могилах родичів запалюємо свічки. Коли зійде перша зірка, сідаємо до столу. Під стіл кладемо сокиру, на яку треба стати босоніж: це символізує силу, яку вона дає кожному в родині. А ще під стіл кладемо сіно. Після вечері діти, а у мене є дві онучки, лізуть під стіл, й тричі промовляють: "Кво-кво-кво, навернися, тютько, д’хаті!" Це до того, щоб навесні завелися квочка з курчатами – щоби був добрий приплід. За це діти отримують горіхи, цукерки.

Також під скатертину на одному куті стола кладемо головку часнику – щоби згуртованою була сім’я, два калачі – щоб господарі були в парі. Звичайно, перед вечерею молимося, того дня дотримуємося суворого посту. Після вечері зі столу нічого не забираємо, кладемо на нього і зайву ложку – для покійних.

– Коли приходять колядники?

– Ми мешкаємо у тій частині села – на Новому куті, – де діти приходять колядувати наступного дня. Колядують під хатою колядки "Нова радість стала", "Добрий вечір, тобі, пане господарю", "У глибокій родині сталася новина". Дітям-колядникам платимо від двох до десяти гривень – щоби пам’ятали. Парубки ходять колядувати лише до дівчат. Головні партії колядників ходять із музикою, їм господарі платять по 100 і більше гривень. Колядують і церковні колядники, які виручені з коляди гроші віддають на потреби церкви. Одне слово, Різдво – найвеселіше свято.
Василь Гринюк