Витратив тиждень на простий папірець

Десятки папірців, довідок та ксерокопій, а також довготривалі очікування під кабінетами, сварки між пацієнтами, штовханина за місце в черзі – приблизно так виглядає наша медична система, яка з радянських часів мало змінилася.

Щоб отримати банальну довідку про групу крові, пацієнтові доводиться бігати від однієї медичної установи до іншої, отримавши перед цим… дозвіл. У цьому переконався кореспондент "МБ", якому правдами-неправдами заради простого папірця про резус–фактор довелося витратити понад тиждень.

"У вас івано-франківська прописка…"

У найближчій поліклініці прийом крові відбувається лише по середах.

Приходжу в установу на вулиці Шкільній приблизно о восьмій ранку. На другому поверсі лікарської установи вже сформована черга приблизно з 20-ти людей. Здебільшого, пенсійного віку.

"Хто крайній?", – запитую жіночку років 60-ти. Вона показує пальцем на молодшу жінку. Доки займаю чергу, в коридорі вже чутно голоси обурення. Котрась з пенсіонерок вирішила пройти швидше до кабінету.

– Я прийшла ще в сьомій ранку, і вас не бачила. Куди ви претесь? – вигукує жінка пенсіонерці. Та, навіть не слухаючи її, "влітає" у двері, голосно зачинивши їх.

– А ви чого бурмочете? – вигукує хриплим басом чоловік пенсіонерки, який супроводжував жінку до поліклініки. – Пішла собі – та й пішла… Ви тут що, найрозумніша?

"Публіка" в коридорі прикута увагою до чергових ранкових "розбірок" у поліклініці. Врешті, дідусь замовкає, і чемно дочекавшись дружину, збирається з нею додому.

Дійшла черга і до мене. На моє лихо, зֹ’ясовується, що прийняти мою кров на жодні аналізи медики не можуть.

"У вас івано-франківська прописка, – наче вирок прозвучав з уст медичної працівниці. – Ми не можемо у вас прийняти кров без направлення від лікарів".

Виходить, що майже 40-хвилинне очікування під дверима кабінету, що супроводжувалося справжнім спектаклем з пристрастями, було даремним. Не мій день, мабуть.

"Ви не наш пацієнт, і ми не можемо вас прийняти"

Порадили мені звернутися до лікарської установи на вулиці Чехова. Мовляв, здавши донорську кров, там можна буде й попросити виписку про резус-фактор.
У четвер тут саме прийомний день. У черзі довго чекати не довелося. Проте, глянувши в мій паспорт, працівниця установи знову мене "відфутболила".

– Ви не наш пацієнт, і ми не можемо вас прийняти. Якщо наше начальство у центрі крові дізнається, що ми приймали людину з чужою пропискою, нам буде капєц, – співчутливо мовила до мене жінка.

Добре, думаю. Піду я вже в той центр крові – обласну комунальну установу на вулиці Українській. Невже і там мене "відфутболять"?

Жінка, що працює тут, вислухала мою сумну історію, похитала головою та пообіцяла допомогти. Та як з’ясувалося, під кінець дня працівники центру були дуже втомленими і попросили прийти завтра вранці.

Аби довго і нудно не бігати й не стояти у чергах, вирішив зателефонувати до керівника згаданого центру Василя МІГАЙЧУКА, представившись кореспондентом "МБ". Він каже, що справді, аби здати донорську кров, потрібне відповідне направлення від поліклініки. Але людям, які прописані не на Буковині, медики змушені відмовляти.

– Відмовляють, якщо людина з іншої області, – каже він. – На людей з Чернівецької області ми можемо попросити всю характеристику з районних медичних установ. Це пов’язано з тим, що дуже багато випадків СНІДу в інших областях.

Водночас медик запевнив, що отримати медичну довідку про групу крові в їхньому центрі може кожен бажаючий, незалежно від місця прописки.

– Скільки коштує у вашому центрі аналіз на визначення групи крові?

– Визначити резус-фактор у нас можна безкоштовно. І жодні кошти ніхто не платить. І може людина прийти, і за її бажанням ми робимо це. Жодної копійки ніхто не платить, – запевнив він.

"У вас – перша плюс", – цих слів я чекав цілу вічність"

Отож я вирішив скористатися послугами нашої безкоштовної медицини. Пішов до центру крові як звичайний відвідувач. Працівники закладу зустріли мене привітно. Троє жінок у білих халатах жартівливо розпитують, навіщо мені ця довідка.

– У мене дружина вагітна, і для пологового потрібен цей папірець, – кажу.

– Дивіться, – каже наймолодша з жінок, – у поліклініці за місцем проживання ви можете зробити цей аналіз безкоштовно…

Перебиваю її, вкотре переказуючи свою історію з пропискою та лікарською бюрократією. Дівчина пропонує:

– Якщо ви здаєте кров як донор, тоді ця довідка для вас буде безкоштовною. А якщо ні, то це на платній основі – 40 гривень.

Погоджуюся та сідаю в крісло. Медик бере кров із пальця, перемішує її з якимись хімічними сполуками, старанно дивлячись на суміш.



– І що, ви там щось бачите? – здивовано кажу їй.

– Майбутнє ваше бачу, – відповідає медик.

Хвилин через п’ять дівчина виписує мені довідку. "У вас – перша плюс", – здавалося б, цих слів я чекав цілу вічність.

– З вас сорок гривень. Можете оплатити тут, а можна і в банку, – продовжує вона. Я погоджуюся на офіційну оплату. Дівчина відбирає в мене довідку і видає папірець, в якому зазначений розрахунковий благодійний рахунок центру. – Йдіть у "Ощадбанк" на Кобилянської. Принесете нам квитанцію – отримаєте довідку.



Ось такий він, сервіс "безкоштовної" медицини…

Микола КОБИЛЮК